Гармонізація українського корпоративного права з правом ЄС, ефективне корпоративне врядування, залучення капіталу, венчурне інвестування, вирішення корпоративних спорів і захист інвестицій – ці та інші питання обговорили учасники XIX Конференції з корпоративного права. До заходу долучилися суддя Верховного Суду Олена Кібенко і начальник управління аналітичної та правової роботи КГС ВС Олеся Лукомська.

У ході сесії, присвяченої корпоративним спорам та захисту інвестицій, Олена Кібенко окреслила актуальні аспекти виходу з бізнесу та захисту корпоративних прав.

Насамперед суддя розповіла про критерії, які мають значення для вирішення корпоративних конфліктів. За її словами, суд оцінює не лише формальне дотримання вимог законодавства, а й те, чи було насправді порушено право позивача, наскільки добросовісною та послідовною була поведінка сторін, чи збережено баланс їхніх інтересів і чи може обраний спосіб захисту забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Олена Кібенко зауважила, що більшість корпоративних спорів розглядає палата з розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів. Водночас останнім часом певна частина таких спорів надходить і до палати з розгляду справ про банкрутство. Якщо в судовій практиці виникають розбіжності, відповідні справи можуть передаватися на розгляд об’єднаної палати КГС ВС або Великої Палати Верховного Суду.

Окремо доповідачка зупинилася на виході та виключенні учасників із товариств з обмеженою відповідальністю. Це так звані неринкові способи зміни складу учасників, коли частка відчужується не на підставі договору, що породжує низку практичних проблем. Зокрема, після численних зловживань у минулому законодавець обмежив підстави для виключення учасника з товариства. Водночас дискусійними залишаються питання визначення ринкової вартості його частки та порядку її виплати.

Суддя зауважила, що в корпоративних правовідносинах визнання правочину недійсним нерідко поступається спеціальним способам захисту. Серед них – переведення прав та обов’язків покупця, визначення розміру часток учасників і статутного капіталу товариства, витребування частки тощо.

Ще одне питання стосувалося удаваного дарування частки, за яким може приховуватися її продаж. У таких випадках суд має оцінити докази та зіставити вірогідність двох версій подій: реального дарування і прихованого продажу. На думку Олени Кібенко, найбільш проблемним питанням під час розгляду таких спорів є визначення ціни, за якою особа, що має переважне право на придбання частки, повинна її викупити, оскільки встановити таку ціну за допомогою доказів, як правило, неможливо.

Одним із найскладніших викликів доповідачка назвала позови про визначення розміру часток учасників і статутного капіталу. Такі спори можуть виникати через багато років після виходу чи виключення учасника, коли він прагне відновити своє становище в товаристві та повернути розмір статутного капіталу, що існував до порушення його прав. Однак за цей час могли змінитися склад учасників і розмір капіталу, відбутися реорганізація товариства або навіть зміна його організаційно-правової форми. За таких обставин суду необхідно визначити, чи можливе реальне відновлення порушених прав з урахуванням усіх змін, що відбулися за кілька років.

Докладніше про судову практику в цій категорії спорів – у презентації Олени Кібенко: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Vuhid_z_biznesy_Zahust_korpor_prav.pdf.

Питання відповідальності керівників компаній порушила Олеся Лукомська під час дискусії щодо ефективного корпоративного врядування. Вона представила практику Верховного Суду стосовно фідуціарних обов’язків менеджменту та застосування правила ділового рішення, зокрема пояснила, як суди оцінюють добросовісність і розумність управлінських рішень та де проходить межа між виправданим підприємницьким ризиком і порушенням обов’язків керівника.

Доповідачка зазначила, що підхід Верховного Суду не обмежується формальною перевіркою дотримання процедур і меж повноважень. Навіть якщо директор діяв у межах наданих йому повноважень, його рішення можуть бути визнані недобросовісними, нерозумними або такими, що суперечать інтересам товариства. У контексті ст. 92 ЦК України протиправність може полягати не лише в перевищенні повноважень, а й у неналежному їх здійсненні, зокрема в діях поза межами звичайного господарського ризику, за наявності особистої заінтересованості, зловживанні управлінським розсудом чи ухваленні очевидно необачних або марнотратних рішень.

Як нагадала Олеся Лукомська, з 28 серпня 2025 року ці обов’язки прямо визначено як фідуціарні у ст. 99-1 ЦК України. Для розкриття змісту понять добросовісності та розумності суди враховують також джерела м’якого права – Принципи корпоративного управління G20/ОЕСР, рекомендації Національного банку України щодо корпоративного управління в банках, а також усталену ділову практику. У цьому контексті важливим є підхід «виконуй або поясни»: відступ від рекомендованої практики сам собою не свідчить про порушення, однак керівник повинен мати належне обґрунтування такого рішення.

Водночас, наголосила доповідачка, суд не має підміняти собою органи управління товариством. Правило ділового рішення передбачає, що суд не оцінює управлінське рішення лише з огляду на його подальший результат, якщо воно було ухвалене поінформовано, без конфлікту інтересів і мало розумне обґрунтування. Інакше керівники були б змушені уникати будь-яких ризиків, а компанії втрачали б можливості не лише для невдалих, а й для потенційно прибуткових рішень.

Проте цей підхід не захищає очевидно необґрунтованих рішень. Якщо позивач спростовує презумпцію добросовісності хоча б за одним із відповідних критеріїв, керівник має пояснити мотиви та економічну доцільність своїх дій. За відсутності переконливого обґрунтування суд може визнати таку поведінку недобросовісною.

На прикладах із практики Верховного Суду Олеся Лукомська продемонструвала, як розмежовуються обґрунтований підприємницький ризик і порушення обов’язків керівника. Зокрема, вона представила добірку рішень у справах, у яких суди зобов’язали директорів відшкодувати збитки, а також у тих, у котрих у задоволенні таких вимог було відмовлено.

Ознайомитися з презентацією Олесі Лукомської можна за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Fidyc_obov_menedzg.pdf.

Захід організувала Асоціація правників України.

Верховний Суд