Для віднесення органів, підприємств, установ та організацій до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, в розумінні ст. 111-1 КК України, вирішальним є встановлення того, чи здійснюють вони функції, властиві органам державної влади або місцевого самоврядування, чи їхня діяльність безпосередньо спрямована на забезпечення функціонування та утвердження окупаційної влади держави-агресора на тимчасово окупованих територіях.

Таких висновків дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 766/12788/24.

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали винуватою і засудили обвинувачену за ч. 5 ст. 111-1 КК України за те, що вона зайняла посаду головного бухгалтера у «Державному унітарному підприємстві "Херсонська паливна компанія"», створеному окупаційною адміністрацією («військово-цивільною адміністрацією Херсонської області» та «Міністерством паливно-енергетичного комплексу Херсонської області»). У касаційній скарзі захисник вважав, що суди попередніх інстанцій розширили поняття «окупаційна адміністрація» як таке, що включає будь-які незаконно створені підприємства на тимчасово окупованій території, не врахувавши інших істотних ознак окупаційної адміністрації.

Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, об’єднана палата ККС ВС вказала, що поняття «незаконний орган влади, створений на тимчасово окупованій території» (зокрема, як складник окупаційної адміністрації) в розумінні ч. 5 ст. 111-1 КК України має визначатися передусім за функціональним критерієм – як утворення, яке фактично здійснює публічно-владні управлінські повноваження щодо території, населення або окремих сфер суспільного життя, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування.

Необхідно враховувати, що особливості організації та здійснення окупаційною владою управління тимчасово окупованими територіями можуть передбачати створення підприємств, установ та організацій, діяльність яких функціонально безпосередньо спрямована на утвердження окупаційної влади держави-агресора, управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольними рф самопроголошеними органами, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та виконували або виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України. Такі утворення можуть забезпечувати реалізацію рішень окупаційної адміністрації, організаційне, матеріальне чи інше забезпечення її функціонування, а також виконувати завдання, безпосередньо пов’язані з установленням та підтриманням контролю держави-агресора над тимчасово окупованою територією.

Отже, для кримінально-правової оцінки діяльності особи необхідно встановити не лише її формальне становище в структурі утворення, створеного або контрольованого окупаційною владою, а й характер самого утворення та конкретні функції, виконання яких було покладено на особу. Якщо підприємство за напрямом своєї діяльності належить до таких, діяльність яких спрямована на утвердження влади держави-агресора, то зайняття посад у ньому слід розглядати саме в такому контексті, адже функціонування підприємства забезпечує робота його працівників. Водночас зайняття посад не у всіх підприємствах, установах та організаціях на тимчасово окупованих територіях тягне кримінальну відповідальність за колабораціонізм.

Верховний Суд жодним чином не ставить під сумнів застосовність положень Конвенції щодо можливості громадян України працювати з метою забезпечення свого існування на окупованих територіях. Водночас Суд звертає увагу на те, що необхідно враховувати, які саме посади обіймає особа, яку саме діяльність вона здійснює, на що спрямована така діяльність, чи має вона «контролюючий» вплив на інших громадян, чи може особа впливати на права інших громадян, у тому числі обмежувати їх, чи полягають дії особи у пропаганді або утвердженні будь-яким чином окупаційної влади тощо. Тобто суд має враховувати, чи полягає така діяльність в  утвердженні окупаційної влади і, як наслідок, чи підпадає під дію та правила, визначені Конвенцією.

Посилання на повний текст постанови ОП ККС ВС від 2 листопада 2026 року у справі № 766/12788/24 (провадження № 51-268кмо26) буде невідкладно додано після його оприлюднення в ЄДРСР.

Верховний Суд