Процесуальні строки існують для того, щоб судові спори не тягнулися безкінечно. Але що робити, якщо час минув, а захистити свої права необхідно? Закон передбачає механізм поновлення строків, якщо вони були пропущені з поважних причин.

 

Кодекс не містить універсального переліку всіх можливих поважних причин. Тому їх оцінка залежить від конкретних обставин справи.

 

Верховний Суд наголошує: поважними можуть бути обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов’язані з істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

 

Отже, у заяві про поновлення строку необхідно показати конкретну причину та її безпосередній вплив на можливість своєчасного звернення до суду.

 

Іншими словами: що сталося → коли це сталося → як саме це перешкодило звернутися до суду → чому перешкода була об’єктивною → чим це підтверджується.

 

При цьому сама по собі наявність певної складної життєвої або суспільної ситуації ще не означає автоматичного поновлення строку.

 

Наприклад, посилання лише на воєнний стан без пояснення того, як саме конкретні обставини вплинули на можливість звернутися до суду, не є універсальним аргументом.

 

Суд має оцінити конкретні обставини: чому строк пропущено, наскільки ці обставини були об’єктивними, чи дійсно вони перешкоджали своєчасному зверненню до суду та чи підтверджені вони належними доказами.

 

Процесуальні строки забезпечують визначеність правовідносин, дисциплінують учасників процесу та не дозволяють перетворювати судовий процес на історію без фінальної дати.