Черкаський районний суд Черкаської області ухвалив рішення у справі № 707/4597/25, яким задовольнив позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави, та витребував на користь держави в особі територіальної громади с. Свидівок в особі Будищенської сільської ради земельну ділянку водного фонду площею 0,0834 га.

Під час розгляду справи суд встановив, що спірна земельна ділянка фактично належить до земель водного фонду, оскільки зайнята штучним водосховищем. Незважаючи на це, вона була передана у приватну власність для індивідуального дачного будівництва, що суперечить вимогам земельного та водного законодавства.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що земельні ділянки водного фонду є об'єктом особливої правової охорони держави та не можуть передаватися у приватну власність для забудови, крім прямо передбачених законом випадків.

Щодо обраного прокурором способу захисту, суд звернув увагу на наступне.

У п.п. 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам Земельного кодексу України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (аналогічні висновки викладено сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц та інших).

Суд зазначив, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, як фактично, тобто повернення його у фактичне володіння, так і у власність цієї особи. При цьому у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні або поновленні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Відповідні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.01.2026 5 14-452цс18), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2020 у справі № 201/12925/17 (провадження № 61-2178св19). Як зазначалось раніше, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:04:005:0231 повністю сформована за рахунок земель водного фонду штучні водосховища. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог ст. ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

З огляду на вищевикладені правові позиції Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку про те, що майно підлягає витребуванню у останнього набувача без необхідності визнання недійсними останніх правочинів щодо такого майна. При цьому витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 , відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Окрему увагу суд приділив доводам відповідача про добросовісність набуття земельної ділянки.

Суд зазначив, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, наявної в Державних реєстрах інформації, ОСОБА_1 проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що ділянка належать до земель водного фонду, набуття приватної власності на яку є неможливим, а тому така добросовісність ставиться під обґрунтований сумнів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16 зазначила, що набувач зобов'язаний проявити належну обачність і перевірити повноваження попереднього власника та правомірність ним прав. Така поведінка вказує на обізнаність Відповідача на незаконність вибуття земельної ділянки з комунальної власності, а відтак - і на його недобросовісність, як набувача. Ставлячи під обґрунтований сумнів добросовісність набуття права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у даних правовідносинах захист порушеного інтересу територіальної громади на володіння та розпорядженням землями водного фонду підлягає захисту в порядку, визначеному ст. 387 ЦК України, саме шляхом витребування власником (територіальною громадою в особі Будищенської сільської ради) свого майна від особи ( ОСОБА_1 ), яка незаконно, без відповідної правової підстави (на підставі рішення Будищенської сільської ради яке не відповідає вимогам закону) заволоділа ним.

Беручи до уваги все викладене вище, суд задовольнив позов заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави, та витребував земельну ділянку водного фонду площею 0,0834 га. на користь держави в особі територіальної громади с. Свидівок в особі Будищенської сільської ради.

Рішення ще не набрало законної сили та може бути оскаржене в апеляційному порядку.

З повним текстом рішення № 707/4597/25 можливо ознайомитись за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/137371866

Суддя-спікер Черкаського районного суду Черкаської області Олександр Мірошниченко

Черкаський районний суд Черкаської області