Член Вищої ради правосуддя Оксана Кваша відзначила, що російська воєнна агресія проти України, яка триває уже 10 років, детермінує потребу розробки моделі перехідного правосуддя, яка є порівняно новою для світового суспільства, адже почала застосовуватись із середини минулого сторіччя саме з метою сталого розвитку та миробудівництва у постконфліктних державах.

Про це вона сказала під час дискусійної панелі «Дотримання права на справедливий суд в умовах війни: реалії, виклик, перспективи» в межах Міжнародної правозахисної конференції на тему «Десятиліття 2014- 2024. Відвойовуючи права людини. Зберігаючи демократію».

Оксана Кваша акцентувала, що відновлення справедливості у повоєнній Україні включає відповідальність та невідворотність покарання країни-агресора в особі її політичної еліти та кожного рядового військовослужбовця, хто керував цією військовою агресією та/чи безпосередньо брав участь у вчиненні воєнних злочинів проти України. Відповідальність і покарання за кожен воєнний злочин, геноцид українського народу, злочини проти людяності, та, насамперед, справедливе покарання політичного керівництва російської федерації за злочин агресії. Чому на перший план слід висувати злочин агресії? Саме цей злочин обумовив подальше вчинення інших міжнародних і воєнних злочинів проти нашої держави. Тому має бути застосований принцип невідворотності відповідальності і покарання в першу чергу щодо вищого політично-військового керівництва рф.

У період війни важливого значення набуває не лише правосуддя щодо винних у вчиненні міжнародних злочинів, але й є справедливе правосуддя для жертв злочинів. Під час цієї збройної агресії все українське суспільство не лише індивідуально і колективно діє з метою захисту від ворога, але й є своєрідною колективною жертвою (потерпілим) від злочину агресії з боку росії.

Оксана Кваша зазначила, що поняття «правосуддя перехідного періоду» згадується щонайменше в 12 документах ООН і ЄС, у яких акцент зроблено на тих процесах та механізмах, які пов’язані з прагненням суспільства мінімізувати масштабні порушення прав людини задля створення ефективного законодавства, забезпечення правосуддя та примирення в майбутньому.

Доповідач зауважила, що незважаючи на свою назву, перехідне правосуддя не обмежується діяльністю судів, а передбачає і несудові компоненти (гібридні механізми, освітні процеси, встановлення істини через квазісудові інституції тощо). Тобто до перехідного правосуддя відносять як судові, так і несудові способи захисту права із різним рівнем міжнародної участі або без такого.

Модель перехідного (транзитного) правосуддя традиційно включає чотири тісним чином взаємопов’язані структурних елементи, які О. Кваша запропонувала умовно назвати «Модель чотирьох «В» для Відновлення справедливості»: Відплата винним 2) Відшкодування жертвам 3) Встановлення правди 4) Впровадження заходів з превенції конфліктів.

Оксана Кваша зазначила, що не існує універсального підходу до формування перехідного правосуддя. В Україні повинна розроблятися стратегія перехідного правосуддя уже сьогодні, адже реалізація усіх його складових компонентів має бути синхронізована. Цілісне бачення моделі перехідного правосуддя повинне відповідати стандартам прав людини та передбачати шлях від війни через перемогу до справедливого миру.

Вища рада правосуддя