Сімейним кодексом України передбачені чіткі процедури визначення місця проживання дитини з одним із батьків.

Так, місце проживання дитини залежить від її віку та згоди батьків:

- для дітей до 10 років місце проживання визначається за згодою батьків;

- для дітей від 10 до 14 років – за спільною згодою батьків та самої дитини;

- якщо батьки проживають окремо, дитина віком від 14 років сама визначає, з ким з батьків їй проживати.

У випадку, коли батьки не можуть дійти згоди щодо місця проживання малолітньої дитини (яка не досягла 14 років), спір може бути вирішений органом опіки та піклування. Для цього необхідно звернутись до районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у містах, сільської, селищної ради.

Якщо питання не вдалося вирішити в такий спосіб, заяву про визначення місця проживання дитини можна подати до суду. В такому разі орган опіки та піклування припиняє розгляд заяви.

Позовна заява з необхідними документами подається одним із батьків до суду першої інстанції за зареєстрованим місцем проживання чи місцем перебування відповідача.

У суді позивачу необхідно буде довести, що він відповідально ставиться до виконання батьківських обов'язків, має задовільний стан здоров'я, матеріальні можливості та забезпечує належні житлові умови. Також буде враховано сталість соціальних зв’язків дитини, її психологічний стан, місце навчання та інші обставини (шкідливі звички батьків, їх графіки роботи тощо). При розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов’язковою є участь органу опіки та піклування.

За інформацією Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини