Велика Палата Верховного Суду підтвердила свої попередні висновки, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватися з урахуванням положень абз. 1 ч. 3 цієї статті, який передбачає, що суб’єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб’єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

У цій справі прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради (далі – Рада) та комунального закладу (школи) до ТОВ про стягнення коштів на користь школи за договором постачання природного газу. Прокурор зазначав, зокрема, що школа та ТОВ всупереч інтересам держави, без будь-яких належних підстав і з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» уклали нікчемні додаткові угоди, якими суттєво збільшили ціну за одиницю товару, що призвело до нераціонального та неефективного використання коштів обласного бюджету.

ВП ВС дійшла висновку, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб’єкт владних повноважень, а як сторона в зобов’язальних правовідносинах. Тому немає підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі школи.

Водночас ВП ВС зазначила, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес і стосується прав та інтересів великого кола осіб – мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна й інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Отже, оскільки засновником школи та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов’язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання школою коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, ВП ВС дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади як складника інтересів держави, пов’язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем.

ВП ВС визначила, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що прокурор не має законних підстав на звернення із цим позовом до суду в інтересах держави в особі Ради є необґрунтованими, оскільки зроблені без належного дослідження обставин дотримання ним порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а також без установлення наявності або відсутності бездіяльності цього органу після отримання відповідного звернення, що може слугувати достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Ради.

Постанова ВП ВС від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1гс23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/111742765.

Верховний Суд