Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Кандидати на посаду судді: призначити неможливо чекати

03 листопада 2020, 08:43

Досі невирішеною є проблема добору кандидатів на посади суддів 2017 року. Зокрема, минуло вже понад три роки, відколи 367 кандидатів успішно пройшли доволі складні та тривалі процедури: тестування особистих морально-психологічних якостей, спеціальну перевірку, спеціальну підготовку в Національній школі суддів України, склали кваліфікаційний іспит. Однак через раптове припинення повноважень колишнього складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) усі процеси поставлено на паузу. Таким чином, низка необхідних процедур, встановлених законом, залишилися не завершеними: не перевірено практичні завдання, не сформовано рейтинг кандидатів, не зараховано до резерву, не рекомендовано до призначення на посаду судді. Унаслідок цього кандидати на посади суддів до цього часу перебувають у невизначному стані.

Водночас кожен із нас є свідком драматичних подій, що склались нині в судовій владі, — це кричущий дефіцит кадрів у судах і, як наслідок, проблема забезпечення громадянам доступу до правосуддя та права на справедливий суд.

Станом на 16 жовтня 2020 року фактична кількість суддів у судах України становить 5363 судді за визначеної кількості 7295 суддів. Повноваження здійснювати правосуддя мають 4809 суддів. Кількість вакантних посад суддів становить 1932. Крім того, понад 1600 чинних суддів мають право на відставку у зв’язку з тим, що їхній стаж становить 20 років та більше. У двох судах правосуддя не здійснюється взагалі — знову ж, через відсутність суддів.

Тим часом судді в українських судах продовжують масово звільнятися — за перші три квартали поточного року звільнилися 212 суддів. Про це свідчать статистичні дані, які надає Вища рада правосуддя. На тлі невтішної динаміки щодо невпинного зростання кадрового голоду в судах набирає обертів і проблема навантаження суддів.

Як відомо, в червні цього року Президентом України Володимиром Зеленським було внесено законопроєкт № 3711 як невідкладний, яким передбачено запуск роботи ВККС та вирішення нагального питання кадрового дефіциту в українських судах. Зауважимо, що Вища рада правосуддя, Рада суддів України, Верховний Суд та Комітет з питань правової політики Верховної Ради України загалом підтримали даний проєкт закону.

Слід зазначити, що саме ті нові обличчя правосуддя — молоді, амбітні та професійні кадри, які прагнуть працювати вже зараз, на кого так давно чекало суспільство — вже давно є. Однак тепер вони очікують на своє призначення.

Чи можна вважати законопроєкт № 3711 «рятувальним кругом» для наповнення судів кадрами? Ми пропонуємо вашій увазі коментарі учасників відбору на посаду судді 2017 року.

ПРЯМА МОВА

Комплексне вирішення

Володимир КОЛОМІЄЦЬ,

кандидат на посаду судді

Цілком очевидним є той факт, що припинення Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16 жовтня 2019 року № 193-IXповноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було помилковим. У жодному разі не можна було призупиняти роботу постійно діючого органу суддівського врядування, на який законом покладено, зокрема, повноваження щодо проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді. До речі, ми, кандидати на посади суддів місцевих судів добору 2017 року, під час зустрічі з керівництвом парламентського Комітету з питань правової політики, обговорюючи відповідний законопроєкт, а також у листах на адресу Президента України та керівництва Верховної Ради України акцентували увагу на цьому питанні та переконували в потребі забезпечити безперервність роботи ВККС.

Наразі ж маємо майже рік ВККС, що не працює, та зупинені процедури, які проводила Комісія. Окремої уваги заслуговує питання добору суддів. З огляду на велику кількість вакансій в судах першої та апеляційної інстанцій та враховуючи невтішну тенденцію звільнення суддів, питання можливого позбавлення доступу громадян до правосуддя стає дедалі більш реальним.

Нині на розгляді в парламенті перебуває внесений 22 червня 2020 року Президентом України Володимиром Зеленським як невідкладний законопроєкт № 3711. Саме цей законопроєкт повинен комплексно вирішити питання кадрового дефіциту в судах, поновити добір, кваліфікаційне оцінювання суддів та інші питання суддівської кар’єри шляхом запуску та відновлення діяльності ВККСУ.

Європейська комісія «За демократію через право» (Венеційська комісія), надавши 9 жовтня 2020 року в цілому схвальний висновок щодо ухвалення законопроєкту № 3711, зазначила, що головною його метою є нагальна потреба швидкого призначення нових суддів до судів першої та апеляційної інстанцій задля ефективно здійснення правосуддя. Зокрема, Венеційська комісія в пунктах 24 і 73 свого висновку наголосила, що в центрі уваги реформи мають бути саме суди першої та апеляційної інстанцій, в яких вивільнилася велика кількість суддівських вакансій. Наразі існує потреба швидкого призначення на посади більш ніж 2000 суддів.

Зараз знову порушується питання щодо проведення судової реформи в Україні. На 18 листопада цього року заплановано проведення парламентських слухань на тему «На шляху до справедливого судочинства в Україні», на яких розглядатиметься питання визначення напряму розвитку судової реформи.

Водночас ми всі повинні розуміти, що судова реформа — в майбутньому. Вона потребує обговорення, внесення численних пропозицій, формування певної узгодженої концепції. Наразі ж першочерговим завданням є відновлення роботи ВККС. Аналогічної думки дотримується і Венеційська комісія, яка, погодившись із ключовими положеннями законопроєкту, зазначила, що судову реформу варто проводити поетапно, і першим із таких етапів може бути законопроєкт № 3711.

Сприятиме розблокуванню

Сергій КУЗЬМЕНКО,

кандидат на посаду судді

Я сподіваюся, що ухвалення висновку Венеційської комісії сприятиме нарешті розблокуванню процедур, зупинених ще торік у жовтні, а саме — завершенню добору-2017 до місцевих судів, конкурсу до апеляційного суду, а також переведення суддів.

Слід зазначити, що сама Комісія у висновку звертає увагу на потребу заповнення близько 2000 вакансій в судах першої та апеляційної інстанцій. При цьому в найкоротший строк після поновлення процедур можна очікувати поповнення місцевих судів близько 600 кандидатами (орієнтовно 200 кандидатів, які не перемогли в проведених у 2019 році конкурсах і наразі перебувають у резерві, а також 367 кандидатів, що склали в серпні 2019 року іспити, однак їх роботи досі не перевірено).

Плюс проведення конкурсу в апеляційні суди сприятиме заповненню близько 500 вакантних посад.

Таким чином, заповнення вказаних вакансій допоможе покращити ситуацію з доступом громадян до правосуддя, що, як на мене, має бути кінцевою метою будь-яких реформ судової системи.

Венеційська комісія звертає увагу на обмеження мети законопроєкту № 3711 саме заповненням вакансій у місцевих та апеляційних судах та інтеграцією суддів Верховного Суду України у Верховний Суд.

Інші проблемні питання, що є наразі предметом обговорення, зокрема повноваження Вищої ради правосуддя, мають бути роглянуті, на думку Венеційської комісії, в межах більш широкої судової реформи.

Сподіваюся, що законодавець також розуміє проблему нестачі судових кадрів і найближчим часом розблокує проведення конкурсів до місцевих та апеляційних судів шляхом ухвалення законопроєкту № 3711 або законопроєкту № 4055, яким передбачено тимчасове передання Вищій раді правосуддя повноважень ВККС щодо завершення добору кандидатів на посади суддів місцевих судів та відповідно проведення конкурсу для вказаних 600 кандидатів.

Зрушити ситуацію з «мертвої точки»

Євгенія ФІЛІППОВА,

кандидат на посаду судді

З одного боку, реформувати судову систему в Україні потрібно, з іншого, ми можемо на власні очі побачити, що поспішні й непродумані рішення в цій царині не дають насправді жодних позитивних результатів. Багаторазово реформовану судову систему вже треба реанімувати й рятувати.

Про брак кадрів у судах України знають, напевне, всі — і посадовці, і пересічні громадяни, які місяцями й роками не можуть отримати судового рішення в елементарних спорах. Навіть Венеційська комісія в своєму висновку згадує про нагальну потребу заповнення до 2000 вакансій у судах першої та апеляційної інстанцій.

У разі поновлення процедур добору (які повністю заморожено вже понад рік) можна було б заповнити до 600 вакансій у місцевих судах (орієнтовно 200 кандидатів, які наразі перебувають у резерві, а також 367 кандидатів, що склали іспити в серпні 2019 року та чекають на перевірку своїх робіт).

Зрозуміло, що навіть цей «батальйон» не закриває всіх потреб знекровленої судової системи, але без сумніву здатен зрушити ситуацію в напрямку виходу з кризи.

Видається, що законопроєкти № 3711 та № 4055 можуть бути корисними в справі наповнення судів свіжими кадрами. Але Комісія звертає увагу на обмеження мети законопроекту № 3711 лише заповненням вакансій у місцевих та апеляційних судах, а також інтеграцією суддів Верховного Суду України в новостворений Верховний Суд. Інші системні питання, що наразі є предметом обговорень (зокрема, повноваження ВРП), мають, на думку Комісії, розглядатись у контексті більш широкої судової реформи.

Без незалежної, сталої судової системи, якій довіряє суспільство, не може бути демократії та економічного зростання — це мають зрозуміти всі.

Найперше — наявні проблемні питання

Юлія БАЙДУЖ,

кандидат на посаду судді

Як відомо, нещодавно ми отримали довгоочікуваний висновок Венеційської комісії щодо проєкту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування» № 3711.

На мою думку, не можна розглядати цей законопроєкт як проєкт реалізації судової реформи, оскільки для її проведення потрібні комплексний підхід і широке обговорення серед правників, можливо, із залученням міжнародних інституцій.

І врешті-решт судова реформа не може зводитися тільки до перерозподілу повноважень між Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою правосуддя, оновлення їх складу. У зв’язку з досить нешвидким проведенням добору суддів на вакантні посади, що, як історично склалося, триває 4–8 років, досить гостро стоїть питання перегляду процедури такого добору, зокрема щодо скорочення її термінів та етапів. Крім цього, у фокусі обговорення й багато інших хороших ідей, зокрема і впровадження інституту мирових суддів, і вдосконалення інституту присяжних. Усе це має зводитися до одного вектора співпраці правників під назвою «судова реформа».

Але, на моє переконання, перш ніж впроваджувати нові зміни, треба вирішити всі наявні проблемні питання та завершити процеси, які і досі червоними лініями тягнуться і є невирішеними через відсутність послідовності та принциповості, що прямо впливає на якість судочинства в Україні. А саме йдеться про таке:

  • незавершення процедур кваліфікаційного оцінювання суддів;
  • непроведення конкурсу на зайняття наявних більш ніж 1700 вакантних посад у місцеві загальні суди, а також спеціалізовані суди з числа кандидатів на посаду судді, що перебувають у резерві;
  • незавершення процедури добору суддів, розпочатого у 2017 році, щодо 367 кандидатів;
  • заблокування процедури добору суддів до Вищого суду з питань інтелектуальної власності;
  • заблокування розпочатого добору суддів в апеляційні суди.

Саме тому проєкт закону № 3711 слід розглядати виключно як можливість розблокування перерахованих вище процесів шляхом створення ВККС і завершення розпочатого добору суддів. На цьому й наголошує Венеційська комісія у своєму висновку, акцентуючи увагу на глибокій кризі судової системи в Україні.

Джерело: «ЮРИДИЧЕСКАЯ ПРАКТИКА»