До січневого Огляду судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вміщено низку правових позицій у різних категоріях справ (житлові, договірні, сімейні, трудові, земельні спори), які стануть у нагоді під час правозастосування.

Вирішуючи спір у житловому спорі судом зазначено, що тривалий час проживання у спірній квартирі/будинку особи, яка не має іншого житла, є достатньою підставою для того, щоб вважати квартиру/будинок житлом цієї особи в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Сформульовано висновок, що розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частини четвертої статті 369 ЦК України).

Вкотре КЦС звертає увагу на те, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір не сплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення і її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому стягнення не проводилось. Крім цього, Судом сформульовано висновок, що навіть за відсутності спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини з одним із батьків суд може вирішити це питання одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Судом ухвалено низку постанов у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зокрема зазначено, що посада методиста бібліотеки не належить до посад, які обіймають  учасники навчально-виховного процесу, і до повноважень працівника, що займає таку посаду не входить виконання педагогічної чи виховної функції, а отже, він не може бути звільнений за вчинення аморального проступку згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України. Окреме місце у цій категорії справ займають спори про припинення трудових договорів, так судом наголошується, що переукладання строкового трудового договору (контракту) чи продовження строку його чинності не передбачає набуття ним характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк та виключає застосування частини другої статті 39-1 КЗпП України.

У січневому огляді вміщено і питання процесуального права, а саме зазначено, що в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт, вимоги якого порушено, та в чому саме полягає порушення. Неприпустимим є лише просто перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства.

За повідомленням прес-служби суду