Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавець принципово по-новому визначив роль суду у позовному провадженні – як арбітра, що надає оцінку тим доказам і доводам, які наводять сторони у справі, та не може діяти на користь будь-якої зі сторін, бо не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тому саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду за результатами розгляду справи № 755/9215/15-ц.

Крім того, суд зауважив, що вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судових дебатів немає. Така практика запроваджена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їхньої реальності (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката враховується пов’язаність їх із розглядом справи, обґрунтованість і розумність визначення у контексті обсягу заперечень, наданих протилежною стороною.

Хоча складання та подача до суду промови в судових дебатах, а також складання адвокатського запиту щодо дати розгляду заяви прямо не передбачене ЦПК України, однак виходячи з конкретних обставин справи адвокат самостійно визначає стратегію захисту інтересів свого клієнта й алгоритм дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

З огляду на наведене Велика Палата ВС дійшла висновку про помилковість доводів стосовно того, що подача таких документів свідчить про штучне збільшення обсягу робіт адвоката.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) можна ознайомитися за посиланням  http://reyestr.court.gov.ua/Review/87951334.

За повідомленням прес-служби суду