Рівненський апеляційний суд скасував рішення Рівненського районного суду від 28.10.2019 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги громадянина В. до Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнув з підприємства на користь В. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 190802, 88 грн.

Суд апеляційної інстанції у ході судового розгляду з’ясував, що громадянин В. перебував у трудових відносинах з ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» та був звільнений з роботи за згодою сторін. Згідно довідки на час звільнення -  30.03.2018 підприємство не виплатило йому заробітну плату у розмірі 49 706, 99 грн. За період з квітня по липень 2018 року підприємство виплатило чоловікові 25 013 грн. Заборгованість з заробітної плати, яка підлягала виплаті, складала 24 693, 99 гривень.

26.03.2019  В. звернувся до місцевого суду з позовом до ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення заборгованості. Мотивуючи позовну заяву тим, що у день його звільнення підприємством не було проведено з ним повного розрахунку. Станом на 26 листопада 2018 року заборгованість відповідача перед ним по заробітній платі складала 24693, 99 грн. На день подання позову до суду (26.03.2019)  сума середнього заробітку, яку підприємство повинно йому сплатити, за період з 31.03.2018 по 26.03.2019, становить 123583, 32 грн.

Рішенням Рівненського районного суду від 28.10.2019 позов громадянина В. задоволено частково. Судом стягнено з ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь позивача 24693, 99 грн. – заборгованість з заробітної плати, яка визначена станом на 26.11.2018, і існує на даний час. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішення суду, представник громадянина В. оскаржила його в апеляційному порядку. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов’язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Просила рішення місцевого суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги В. задовольнити повністю.

 Дослідивши матеріали справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги, Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги В. до ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2018 по 28.10.2019 — до скасування.

Суд апеляційної інстанції стягнув з ПАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на користь громадянина В. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.03.2018 по 28.10.2019  у розмірі 190802, 88 грн.

Передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов’язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

А відтак, розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку із громадянином В. має обчислюватися з 31.03.2018 по 28.10.2019  включно.

За повідомленням прес-служби суду