Особа звернулася до суду із заявою про встановлення факту участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Так, заявник збирав документи для оформлення пенсії і мав підтвердити факт виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС шляхом надання довідки за формою № 122. Однак отримати таку довідку не зміг, оскільки не мав первинних документів, які б підтверджували його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Разом із тим заявника було визнано учасником ліквідації аварії на ЧАЕС і видано відповідне посвідчення.

Місцевий суд зазначену заяву задовольнив. Суд апеляційної інстанції рішення цього суду скасував і закрив провадження у справі, вказавши, що законом визначено інший порядок, який дає особі змогу підтвердити факт участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками апеляційного суду і вказала, що відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення – органами місцевого самоврядування.

Водночас у разі відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах спір між особою, яка має право на таку пенсію, та управлінням Пенсійного фонду України підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц (провадження № 14-573цс19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86877191.

За повідомленням прес-служби суду