Позивач звернувся до суду із позовом до міської ради та її виконавчого комітету про визнання протиправною бездіяльності відповідачів щодо забезпечення його соціальним житлом та зобов’язання вчинити відповідні дії. Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що йому був виданий ордер на житлову площу в гуртожитку, однак виділене приміщення не відповідає санітарним і технічним нормам, а тому є непридатним для проживання.

Окружний адміністративний суд частково задовольнив зазначені вимоги, а суд апеляційної інстанції скасував це рішення і закрив провадження у справі, оскільки вважав, що спірні правовідносини пов’язані із захистом порушених житлових прав позивача, тож спір є не публічно-правовим, а приватноправовим і повинен вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання юрисдикційної належності спору, Велика Палата Верховного Суду виходила з такого. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень і ці наслідки пов’язані з реалізацією порушеного права особи на житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб’єкта владних повноважень як відповідача.

Отже, вимоги визнати протиправною бездіяльність відповідачів і зобов’язати їх прийняти відповідне рішення щодо забезпечення соціальним житлом є способом захисту права позивача на житло, не стосуються захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, а тому спір у цій справі не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 804/3718/18 (провадження № 11-470апп19) можна ознайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/84975989.

За повідомленням прес-служби суду