Норми чинного законодавства не уповноважують ЦВК звільняти кандидатів від сплати грошової застави та надавати технічну допомогу з метою виправлення неточностей в поданих документах, а приписи ст. 19 ч. 2 Конституції України забороняють їй діяти на свій розсуд.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши апеляційну скаргу у справі за позовом до Центральної виборчої комісії про визнання протиправним та скасування постанови ЦВК від 11 січня 2019 року № 49 про відмову в реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах 31 березня 2019 року.

ЦВК відмовила позивачу у реєстрації кандидатом на пост Президента України на чергових виборах через недотримання вимог Закону України «Про вибори Президента України». У постанові ЦВК, зокрема, зазначено, що позивач не заявив про самовисунення; до заяви не додав документа про внесення грошової застави у розмірі 2 млн. 500 тис. гривень; у заяві відсутня згода на оприлюднення біографічних відомостей і декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; до заяви не додано декларацію особи, автобіографії та передвиборної програми в електронному вигляді, фотографій розміром 4 х 6 см. Крім того, подана у паперовому вигляді автобіографія позивача також не містить низки обов’язкових відомостей.

Не погодившись з рішенням ЦВК, позивач звернувся до суду з вимогами зобов’язати ЦВК звільнити його від сплати грошової застави, допомогти виправити неточності в поданих документах та зареєструвати його кандидатом на пост Президента України на підставі Конституції України як норми прямої дії.

Суд першої інстанції відмовив позивачу в повному обсязі.

Верховний Суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що вимоги скаржника зобов’язати ЦВК звільнити його від сплати грошової застави через стан його здоров’я, а також допомогти виправити неточності в поданих документах є безпідставними, оскільки нормами чинного законодавства такої можливості не передбачено, в свою чергу органи державної влади мають діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19 Конституції України).
Конституція України лише декларує право особи бути обраним, в тому числі і на пост Президента України, а спосіб реалізації цього права визначається спеціальним Законом.

Враховуючи, що позивачем не дотримано визначених Законом умов реєстрації, підстав для задоволення позову не було.

За повідомленням прес-служби суду 

Постанова Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі №855/6/19.