Ізюмським міськрайонним судом Харківської області закінчено розгляд справи та ухвалено рішення про збільшення розміру аліментів, відібрання дитини у батька та повернення її матері.

            До суду звернулась жінка з позовом до свого колишнього чоловіка про збільшення розміру аліментів, відібрання дитини у батька, повернення її матері та про визначення місця проживання дитини. Починаючи з 2009 року позивачка перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем. В серпні 2014 року у них народилася донька. Не дивлячись на той факт, що подружжя розпалось, жінка ніколи не заперечувала проти спілкування батька з дитиною.

            У травні 2017 року відповідач умовив позивачку надати йому дозвіл на поїздку з донькою до Києва, обіцяв, що через тиждень поверне дитину матері. До матері дитина так і не повернулась.

            В свою чергу батько дівчинки звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до своєї колишньої дружини про визначення місця проживання їх малолітньої доньки разом з ним та припинення стягнення аліментів. Батько дитини в свою чергу вважає, що мати дитини не може дати їй належного виховання та розвитку, матеріального забезпечення, не може забезпечити нормальних умов проживання. Чоловік вказує на той факт, що фактично із травня 2017 року дитина знаходилась на повному його утриманні, тому вважає стягнення з нього аліментів недоцільним. Фактично батько без згоди матері змінив місце проживання доньки, чинив перешкоди у спілкуванні доньки з матір’ю.

            Зі слів свідків мати багато разів їздила шукати дитину, але так і не знайшла. Стосовно батька свідки кажуть, що він теж багато уваги приділяв своїй донці. Але ж незважаючи на задоволення всіх базових потреб зі сторони батька у дитини залишилась незадоволена потреба у материнській любові, увазі та присутності.

            В сукупності з викладених обставин суд вважає, що обидві сторони відповідально ставляться до виконання своїх обов’язків, мають позитивні характеристики, належні умови для перебування малолітньої дитини.

            Крім того суд вважає, що в даному випадку відповідач штучно створив умови для проживання дитини з ним та самовільно розлучив матір із малолітньої дитиною. У Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку потребує любові і розуміння. Вона повинна рости під опікою своїх батьків та не повинна бути розлучена зі своєю матір’ю.

За повідомленням прес-служби суду