До апеляційного суду Одеської області надійшла апеляційна скарга представника позивача  на рішення Приморського районного суду  м. Одеси від 02 листопада 2017 року, яким в задоволені позову Б.І.М. до М.Л.Б., за участю третіх осіб - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу П.Є.С., Відділ опіки та піклування Приморської районної державної адміністрації  Одеської міської ради, Б.Т.В. про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними,  відмовлено.

Відповідно до матеріалів справи, 20 січня 2015 року між  позивачем та М.Л.Б   було укладено Договір позики, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу П. та зареєстрованим в реєстрі за яким було передано грошові кошти у розмірі 1 800 000 гривень зі строком повернення у повному обсязі не пізніше 20 травня 2015 року. Також 20 січня 2015 року між Б.І.М., Б.Т.В. та М.Л.Б. був укладений Договір іпотеки квартири в  місті Одесі  загальною площею  45,7  кв.м., житловою площею 28,6 кв.м., посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу П.Є.С. та зареєстрованим в реєстрі, що укладений у якості забезпечення Договору позики від 20 січня 2015 року.

Позивач вважає, що вищезазначений Договір позики  має бути визнаний недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме його було укладено проти волі Позивача внаслідок застосування до неї психичного тиску  з боку Відповідача. Також Позивач вважає, що  Іпотечний договір має бути визнаний недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме без дозволу органів опіки та піклування, так як в квартирі, якиа є предметом іпотеки на момент укладання Договору була зареєстрована неповнолітня донька позивачки, 2013 року народження. Тобто, нотаріус не мав права посвідчувати укладений між сторонами даний Іпотечний договір, тому, що такі дії прямо порушували право на житло неповнолітньої дитини.

Вирішуючи  спір,  суд апеляційної інстанції  виходив  з того, що  даних про те, що після народження  дочка позивачки. була зареєстрована або проживала за місцем реєстрації матері, суду не надано. Як вбачається із довідки з місця проживання про склад сім’ї та реєстрації, виданої з місця проживання позивачки станом на 15жовтня 2012 року, що окрім власників квартири, у цій квартирі ніхто не зареєстрований.

Також необхідно зазначити, що обов'язок щодо забезпечення прав неповнолітніх осіб при укладанні правочинів покладено на батьків, які на момент укладання Договору Іпотеки були зобов'язанні повідомити про реєстрацію місця проживання, якщо така була, неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч.3 ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів апеляційної інстанції постановила: апеляційну скаргу  – залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду  м. Одеси від 02 листопада 2017 року – залишити без змін.

За повідомленням прес-служби суду