18 квітня 2018 року Господарський суд Луганської області ухвалив рішення у справі №913/982/17 за регресним позовом Міністерства юстиції України до Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» про стягнення понад 705 мільйонів гривень збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Агрокомплекс проти України».

За наслідками цього рішення суд відмовив Міністерству юстиції України у задоволенні його позову.

У судовому засіданні було проголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення та визначений строк складання його повного тексту -  до 02.05.2018.

В свою чергу, Міністерство юстиції України на офіційному веб-сайті розмістило новину під назвою «Міністерство юстиції подаватиме апеляцію на рішення суду за позовом до ПРаТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (https://minjust.gov.ua/news/ministry/ministerstvo-yustitsii-podavatime-apelyatsiyu-na-rishennya-sudu-za-pozovom-do-prat-lisichanska-naftova-investitsiyna-kompaniya), в якій в некоректній формі для суспільства була подана інформація щодо розгляду вказаної справи.

І. Так, прес-службою Міністерства в новині зазначено, що: «Звичайно, ми хочемо бачити, як саме аргументує суд таке рішення» та «Міністерством юстиції зібрано вагомі докази, що підтверджують правову позицію і свідчать про обґрунтованість вимог до вказаного суб’єкта господарювання».

Ну думку суду, ці суб’єктивні судження Міністерства є нічим іншим, як - маніпуляцією свідомістю суспільства, оскільки вирішувати питання стосовно того: «таке рішення» чи «не таке», «вагомі докази» чи «обґрунтовані вимоги» містяться в судовій справі чи ні – належить лише до компетенції судового органу (суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій), який розглядає справу, а не до компетенції сторони процесу. А обов’язком сторони є саме доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 

У разі виявлення, на думку Міністерства, фактів порушення або неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального або процесуального права при винесенні процесуальних документів у справі, воно має законне право оскаржити відповідний судовий акт в апеляційному, а потім і в касаційному порядку, і тільки в такий спосіб захищати свої права, і тим більше – інтереси держави.

ІІ. Що стосується оцінки заступником Міністра підстав відхилення судом поданих позивачем у справі №913/982/17 клопотань, то звертаємо увагу на те, що чинним процесуальним законодавством передбачений чималий перелік прав та обов’язків сторін у справі, зокрема, подавати докази, заяви та клопотання, а питання задоволення чи відхилення поданих клопотань, в тому числі про колегіальний розгляд справи, залучення у справу експертів тощо – є прерогативою суду та вирішується на його розсуд. І в цьому немає нічого незрозумілого або незаконного. Крім того, висновки експертів, про які згадує заступник Міністра юстиції, містяться в матеріалах справи та їм приділялась увага в судових засіданнях.

Наразі, звертаємо увагу на те, що відповідно до статей 108, 109 ГПК України висновки експертів в галузі права не є доказом, мають допоміжний (консультативний) характер і не є обов’язковими для суду. Вони не можуть містити оцінки доказів, а також вказівок про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.

ІІІ. Щодо висловлювань: «І нарешті зовсім незрозумілою є позиція суду, який неодноразово відмовляв Міністерству юстиції у забезпеченні позову», то суд повідомляє, що, дійсно, в ході розгляду справи Міністерство декілька разів зверталось до суду із заявами про забезпечення позову.

Двічі такі заяви були повернуті заявнику без розгляду у зв’язку з їх неналежним документальним оформленням, тобто без додержання Міністерством вимог статті 139 ГПК України (через не підписання заяви про забезпечення позову уповноваженою особою позивача та неподання доказів сплати судового збору у встановленому порядку за подання такої заяви до суду).  

В інших випадках суд відмовляв у задоволенні таких заяв через відсутність в матеріалах справи жодних належних доказів, окрім припущень позивача, щодо неможливості в майбутньому виконати рішення суду.

З цього приводу, Донецьким апеляційним господарським судом постановами від 27.02.2018 підтримано позицію Господарського суду Луганської області, викладену в ухвалах від 21.12.2017 та від 24.01.2018, про відмову у задоволенні двох заяв Міністерства юстиції України про забезпечення позову у справі № 913/982/17 у вигляді накладення арешту на грошові суми (кошти), що знаходяться на банківських рахунках ПрАТ “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, на рухоме та нерухоме майно відповідача у розмірі 705633875 грн. 87 коп.

(http://reyestr.court.gov.ua/Review/72491628

http://reyestr.court.gov.ua/Review/72491448)

ІV. З приводу висловлювань та закликів заступника Міністра юстиції Сергія Шкляра: «Усі ці факти не дають підстав бути впевненими в неупередженості суду і можуть стати предметом розслідування відповідних компетентних органів»» та «Ми ще раз закликаємо Генпрокуратуру та НАБУ звернути увагу на цю справу з урахуванням інтересів держави», то Господарський суд Луганської області наголошує на тому, що така позиція учасника процесу щодо привернення уваги різних компетентних органів націлена не на пошук шляхів справедливого вирішення спору та захисту інтересів держави, а свідчить про дійсне існування в українському суспільстві такого негативного явища, як несприйняття судового рішення не на свою користь.

Втім, це не виправдовує заклики до Генпрокуратури та НАБУ, а штучно підриває авторитет судової влади та принижує її, тим більше, що йдеться про спілкування з іншою гілкою влади. Ці заклики також можуть розцінюватися як спроба тиску на суди вищих інстанцій при майбутньому перегляді справи №913/982/17, що є неприпустимим для органів демократичної держави і не відповідає Європейським стандартам.

Крім цього, суд категорично виступає проти політичного підґрунтя цього судового процесу, з чим, до-речі, погоджується й позивач у своїх попередніх виступах перед ЗМІ: «Це питання абсолютно ніяке неполітичне. Підкреслюю цей факт, що жодного політичного підґрунтя ця справа немає. Вона дійсно є об'єктивною і зумовлена із суттєвих правових підстав.», - сказав Ігор Багно (заступник директора Департаменту з питань судової роботи та банкрутства Міністерства юстиції України) на брифінгу в місті Харкові 4 квітня цього року (https://soundcloud.com/xy0zkfp2lvx2/brfng-mnsterstva-yustits-ukrani-vd-04042018-v-mkharkov-po-strav-91398217, починаючи з 9.26 хв.).

Політика судів може бути тільки однієї направленості – це політика незалежності задля захисту інтересів учасників судового процесу.  

Суддя/суддя-спікер Зюбанова Н.М.

та прес-служба Господарського суду Луганської області