Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу матері малолітньої дитини на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 30 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом про збільшення розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Так, позивачка просила збільшити розмір аліментів до 1500 гривень та стягнути додаткові витрати у розмірі 41048,54 гривні. Позовні вимоги обґрунтовано тим, позивачка разом із сином проживає в Швеції, сама утримує дитину та забезпечує його всім необхідним, а на даний час сума аліментів у розмірі 350 гривень, встановлена рішенням суду від 2011 року, менша, ніж мінімальний розмір аліментів і не покриває навіть 30 % витрат на навчання дитини у Міжнародній англійській школі у Ескільстуні. Крім того, жінка також просила стягнути додаткові витрати на утримання дитини, адже син є учасником Ескільстунського клубу з плавання, у 2015 році протягом трьох семестрів тренувався у тенісній школі, з серпня 2016 року відвідує школу бойових мистецтв.

Рішенням суду першої інстанції збільшено розмір аліментів, стягнуто з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина у частці від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дати пред’явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, та додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 6618,52 гривні.

В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, позивачка зазначила, що вимогою позову було стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі, а не у частці від його доходу.

Батько малолітньої дитини, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, пояснив, що з часу ухвалення рішення від 2011 року про стягнення аліментів його дохід  не збільшився, навпаки, він одружився з іншою жінкою та має спільну з нею малолітню доньку, має мізерну заробітну плату і заявлений позивачкою розмір аліментів буде непосильним тягарем для його сімї, проте він згоден сплачувати їх у розмірі, встановленому оскаржуваним рішенням суду, та компенсувати призначені цим же рішенням додаткові витрати на утримання спільного сина.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що позивачкою не було доведено наявності передбачених ст. 192 СК України змін (зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я, інші випадки), які б могли бути підставою для збільшення  розміру визначених за рішенням суду стягуваних з відповідача аліментів.

Разом з тим, відповідач погодився на збільшення такого розміру до 500 гривень, отже дана позовна вимога є належною до задоволення у такому розмірі з врахуванням положень, визначених ст. 182 СК України, у тому числі щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину, і оскільки вимогою позову було стягнення аліментів саме у твердій грошовій сумі, рішення суду у даній частині підлягає зміні.

Крім того, сторонами у справі визнається той факт, що рівень соціального достатку у Швеції вище, ніж в Україні, отже позивачка має більші матеріальні можливості у забезпеченні розвитку дитини, порівняно з відповідачем, з яким вона питання таких заходів та витрат попередньо не узгоджувала, сторони не мають належного рівня комунікації з питань спільної дитини.

Тому з огляду на  положення ст.7 СК України, за якими учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками матеріального стану, місця проживання, іншими ознаками, а регулювання сімейних відносин має здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погодилася зі встановленим судом першої інстанції розміром додаткових витрат на дитину, які підлягають стягненню з відповідача.

Отже, апеляційним судом рішення місцевого суду змінено в частині задоволення позовної вимоги про збільшення розміру аліментів і визначено розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

За повідомленням прес-служби суду