До суду звернулася заявниця з проханням встановити факт її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із військовослужбовцем, який зник безвісти під час служби.

Вона зазначила, що у грудні 2018 року разом із донькою переїхала до чоловіка на Київщину. Відтоді вони жили з ним однією сім’єю, вели спільний побут, мали спільний бюджет, разом облаштовували будинок, купували меблі й інші речі для дому, проводили свята у колі рідних та друзів.

26 лютого 2022 року чоловік вступив до територіальної оборони селищної ради, а в червні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Того ж року він зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі Куп’янського району Харківської області.

Оскільки шлюб з ним не був офіційно зареєстрований, жінка звернулася до суду, аби підтвердити свій статус члена сім’ї зниклого безвісти військовослужбовця.

Красилівський районний суд Хмельницької області задовольнив заяву та встановив факт їхнього проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

З таким рішенням не погодилася рідна сестра військового. З проханням його скасувати та відмовити у задоволенні заяви вона звернулася до апеляційного суду.

Апелянтка стверджувала, що суд першої інстанції взяв до уваги недостовірні відомості щодо спільного побуту заявниці та її брата. Зокрема, вона заперечувала участь жінки у догляді за їхньою матір’ю та зазначала, що за батьком вона доглядала за грошову винагороду.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції. Колегія суддів зазначила, що надані заявницею докази – показання свідків, письмові матеріали, фотознімки – підтверджують факт проживання пари однією сім’єю, ведення спільного господарства й побуту та наявність взаємних прав і обов’язків.

Суд звернув увагу, що в апеляційній скарзі сестра військового фактично не заперечувала, що брат і заявниця жили разом як чоловік і дружина без офіційної реєстрації шлюбу з 2018 року й не спростувала доказів на підтвердження цього.

Колегія суддів зазначила, що доводи апелянтки про те, хто саме доглядав матір військового та організовував її поховання, а також про догляд за батьком за винагороду, не мають правового значення для встановлення факту проживання заявниці та військовослужбовця однією сім'єю.

Тому апеляційний суд залишив у силі рішення суду першої інстанції та відхилив апеляційну скаргу.

З повним текстом постанови у справі № 361/10571/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.