Практика Європейського суду з прав людини стала для України не лише орієнтиром у формуванні сучасної європейської моделі правосуддя, а й потужним каталізатором системних змін. Її вплив давно вийшов за межі окремих рішень – сьогодні він формує саму архітектуру правосуддя.

На цьому акцентував Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час відкриття міжнародної конференції «Національні суди та ЄСПЛ: роль кожного, взаємодія, діалог» – заходу, що обʼєднав широку професійну спільноту: суддів ВС, Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, місцевих та апеляційних судів, представників органів судової влади, міністерств, міжнародних і громадських організацій, дипломатичних місій, а також науковців і студентів.

Голова ВС наголосив, що візит Голови ЄСПЛ Маттіаса Гійомара та його участь у цьому заході є підтвердженням глибокої взаємодії між національною та європейською судовими системами, а також незмінної підтримки України.

«Сьогодні українська судова система є невід’ємною частиною європейського правового простору – простору спільних цінностей та стандартів. Ми не лише застосовуємо практику ЄСПЛ – ми інтегруємо її у спосіб мислення та щоденну роботу. Майбутнє європейського правового простору твориться через діалог судів, взаємну довіру та спільну відповідальність за захист прав людини. І для нас є великою цінністю, що українська судова система і ЄСПЛ йдуть цим шляхом разом», — зазначив Станіслав Кравченко.

Голова ВС також висловив вдячність Раді Європи за експертну підтримку, зокрема в питанні правозастосування в умовах воєнного стану, її провідну роль у створенні Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України, та Спеціального трибуналу щодо злочину агресії.

Формування міжнародного компенсаційного механізму та притягнення винних до відповідальності, на переконання Станіслава Кравченка, є необхідним елементом забезпечення справедливості, і у цьому процесі надзвичайно важливою є взаємодія національної судової системи та ЄСПЛ: його практика стане частиною колективної відповіді Європи на безпрецедентні порушення прав людини та міжнародного права.

У цьому контексті Голова ВС зауважив, що, без перебільшення, історичним є рішення у справі «Україна та Нідерланди проти Росії», адже воно виходить за межі суто юридичного акта і є потужним моральним та політичним сигналом Європи державі-агресору, підтвердженням морального авторитету ЄСПЛ та його ролі в захисті принципів миру, гідності та верховенства права.

Разом із тим, за словами Станіслава Кравченка, попри триваючу збройну агресію, Україна не відмовилась від власних євроінтеграційних прагнень і послідовно продовжує втілення необхідних для цього реформ. Гармонізація підходів, узгодженість судової практики та інтеграція стандартів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – це реальність, у якій працює кожен український суддя, і в цій реальності ключовим є не лише застосування норм, а взаємне розуміння правових підходів, що формуються як на національному рівні, так і на рівні Європейського суду з прав людини.

 І сьогодні очевидно: якість правосуддя неможлива без єдності правозастосування, а єдність – без знання. Саме тому Верховний Суд приділяє особливу увагу освітній діяльності. У межах співпраці з міжнародними партнерами, зокрема Радою Європи, ВС створив систему постійного професійного розвитку, яка охоплює регулярне проведення загальнонаціональних круглих столів, спеціалізованих навчальних програм і міжнародних конференцій.  Особливу цінність має безпосередня участь суддів ЄСПЛ у цих заходах – це дає можливість розвивати живий діалог, який формує довіру і спільне розуміння права.

Крім того, як зауважив Голова ВС, Верховний Суд системно працює над тим, щоб практика ЄСПЛ була доступною та зрозумілою для української правничої спільноти: перекладає рішення та готує огляди практики ЄСПЛ, оприлюднює аналітичні матеріали й регулярно розвиває цифрові інструменти, які дають змогу швидко та у зручний спосіб знаходити релевантну практику ЄСПЛ з конкретних питань.

Так, у лютому 2025 року у результаті співпраці з ЄСПЛ було запущено українськомовну версію Платформи обміну знаннями ЄСПЛ. Це не просто технічний проєкт – це новий формат інституційної взаємодії, який забезпечує системний доступ українських суддів і правників до практики Суду, аналітичних матеріалів та узагальнених підходів до застосування Конвенції.

Ще одним важливим етапом у поглибленні взаємодії між ВС та ЄСПЛ стало застосування Протоколу № 16 до Конвенції. Вперше в історії України Верховний Суд звернувся до ЄСПЛ із двома запитами про надання консультативних висновків, відкривши новий формат прямого юридичного діалогу між судами.

Підсумовуючи, Станіслав Кравченко висловив вдячність Департаменту співробітництва Ради Європи з питань прав людини та правосуддя в межах проєктів «Підтримка України у впровадженні стандартів Ради Європи щодо судової влади» та «Удосконалення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні» за підтримку у проведенні цього заходу.

Модератор вітальної частини конференції – суддя ВС у Касаційному кримінальному суді Олександра Яновська – акцентувала, що в умовах широкомасштабної російської збройної агресії проти України для національних судів надзвичайно важливим є збереження вірності принципу верховенства права. Здійснюючи правосуддя навіть у таких надзвичайно складних обставинах, ми залишаємося частиною європейського простору. І в цьому просторі Європейський суд з прав людини є системоутворюючим органом.

Звертаючись до учасників заходу з вітальною промовою, Голова Європейського суду з прав людини Маттіас Гійомар запевнив, що його візит до України та Верховного Суду зокрема – це насамперед вияв солідарності суддів ЄСПЛ з українською суддівською спільнотою в час, коли Україна протистоїть російській збройній агресії. Крім того, це вклад у підтримку судового діалогу, а також висвітлення ролі ЄСПЛ у притягненні росії до відповідальності за грубі порушення прав людини.

Європейський суд з прав людини, зауважив Маттіас Гійомар, визнає стійкість української судової системи та її здатність адаптуватися до умов воєнного часу. «Для нас, суддів, важливо залишатися разом перед обличчям зовнішніх екзистенційних загроз: війни та посилення нападів на мультилатералізм і верховенство права», – зазначив Голова ЄСПЛ.

У контексті підтримання міжособистісного та інституційного діалогу всередині судової спільноти Європи Маттіас Гійомар акцентував, що саме спільна відповідальність забезпечує дотримання Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є рушійною силою конвенційної системи – системи, яка спирається на спільне розуміння прав людини та черпає натхнення з політичних і правових традицій держав-членів.

Для того щоб така спільна відповідальність була дієвою, як передбачено в Копенгагенській декларації 2018 року, має панувати взаємодія на національному та європейському рівнях. Конструктивний і відкритий діалог потрібен, аби допомогти судовим системам визначити відповідні ролі в реалізації та розвитку конвенційної системи.

Як нагадав Голова ЄСПЛ, прикладом такого ефективного й сутнісного діалогу є звернення Верховного Суду до Європейського суду з прав людини щодо надання консультативних висновків у порядку Протоколу № 16. За його словами, ЄСПЛ надає такі висновки та ухвалює рішення з урахуванням принципу субсидіарності та поваги до ролі національних судових систем у реалізації конвенційних норм.

Наприклад, у рішенні у справі «Борзих проти України» Суд зазначив, що національним органам влади має бути надана належна повага в оцінці питань, які можуть бути повністю зрозумілими лише тим, хто перебуває в історичному, соціальному й політичному контексті, зокрема в ситуаціях, пов’язаних із необхідністю захисту національної безпеки.

До того ж нещодавно в рішенні у справі «Бояров та інші проти України» ЄСПЛ визнав,  що держава має право реагувати на загрози цифрової та інформаційної війни, зокрема шляхом обмеження доступу до російських цифрових платформ, які можуть використовуватися як інструмент впливу.

Зупинився Маттіас Гійомар і на ролі ЄСПЛ у забезпеченні правосуддя для тих, хто зазнав порушень прав людини внаслідок війни рф проти України. Він наголосив, що ЄСПЛ залишається єдиним міжнародним судовим органом, який може притягнути росію до відповідальності за порушення прав людини, захищених Конвенцією. Це сталося завдяки історичному рішенню Суду, прийнятому в березні 2022 року, про збереження залишкової юрисдикції щодо рф навіть після її виключення з Ради Європи.

Така функція ЄСПЛ доповнює роль міжнародного Реєстру збитків, завданих внаслідок агресії рф, майбутньої Міжнародної компенсаційної комісії для України та Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України, які діятимуть під егідою Ради Європи й будуть частиною міжнародного компенсаційного механізму.

На сьогодні вже є показові приклади – рішення ЄСПЛ у міждержавних справах «Україна проти Росії (щодо Криму)» та «Україна та Нідерланди проти Росії». У цих рішеннях Велика Палата ЄСПЛ визнала росію відповідальною за грубі порушення прав людини, скоєні в контексті збройного конфлікту (починаючи з лютого 2014 року) та з моменту повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року.

Тож рішення ЄСПЛ засвідчують історичну правду й забезпечують документування фактів порушень з боку росії. Водночас своїми висновками Суд робить внесок у підтримку суверенітету України, що особливо важливо, коли ми спостерігаємо поступовий розпад міжнародного правового порядку, додав Маттіас Гійомар.

«Я переконаний, що зараз, як ніколи раніше, потрібно використовувати право для відновлення порядку у світі. Національні та міжнародні суди – партнери в цьому. Разом ми захищаємо конвенційні норми, які є основами справедливості та миру у світі. Не може бути справедливого та тривалого миру без права та повної поваги до людської гідності. Захист цих цінностей – наша спільна відповідальність», – підсумував Голова ЄСПЛ.

В. о. Голови Конституційного Суду України Олександр Петришин вказав, що взаємодія між Конституційним Судом України, Верховним Судом та Європейським судом з прав людини не обмежується класичним сприйняттям практики ЄСПЛ як зовнішнього формального джерела права. Як пояснив доповідач, і ЄСПЛ, і КСУ, і Верховний Суд методологічно стоять на однакових позиціях, дотримуючись принципів верховенства права, демократії, захисту прав людини. Але все-таки є деякі відмінності, особливо текстуальні.

Олександр Петришин зауважив, що рішення ЄСПЛ є орієнтиром для КСУ, який цитує рішення ЄСПЛ та посилається на його практику у своїх рішеннях. Водночас, за його словами, йдеться не про формальне застосування цих позицій, а про їх використання як підтримуючу аргументацію та джерело натхнення.

Окрім цього, в. о. Голови Конституційного Суду України запевнив, що КСУ надзвичайно позитивно оцінює суттєве зміцнення зв’язків з Верховним Судом за останні роки.

«Посилення цих зв'язків полягає не просто в проведенні спільних заходів, а насамперед у діалозі, у прагненні до порозуміння щодо спільних проблем, зокрема пов’язаних із забезпеченням виконання судових рішень», – розповів Олександр Петришин. На сьогодні особливим виміром такого діалогу є індивідуальна конституційна скарга, яка дедалі більше утверджується як ключовий елемент національного механізму захисту прав людини. Цей інститут поширюється і в діяльності конституційних судів європейських країн.

На переконання Олександра Петришина, складним питанням, яке постає перед конституційною юстицією в умовах воєнного часу, є здійснення контролю за надзвичайними заходами. За актуальною практикою КСУ, зазначив доповідач, будь-які надзвичайні заходи мають бути узгоджені не лише з необхідністю, яка існує зараз в умовах воєнного стану, а й з принципами верховенства права, демократії та захисту прав людини.

Олександр Петришин зауважив, що повномасштабна війна, розв’язана рф проти України, порушила ще одне фундаментальне питання: «Чи можна зберегти конституційну демократію в умовах надзвичайних загроз і війни?». За словами в. о. Голови КСУ, демократія має бути не просто гуманітарним надбанням. Демократія повинна вміти себе захищати, водночас не посягаючи на фундаментальні демократичні засади.

Практика ЄСПЛ стала одним із ключових чинників трансформації української судової системи, а подальше реформування правосуддя має ґрунтуватися на системній інтеграції європейських стандартів у національне законодавство та судову практику. На цьому наголосив Голова Вищої ради правосуддя Григорій Усик. Він зазначив, що судова система продовжує працювати в умовах кадрового дефіциту, системного недофінансування та викликів, спричинених війною, тому серед пріоритетів залишаються заповнення вакантних посад суддів, оптимізація мережі судів і цифровізація судочинства.

Спікер звернув увагу, що рішення ЄСПЛ не лише констатували порушення прав людини, а й стали основою для реформування судової системи. Зокрема, справа «Олександр Волков проти України» вплинула на реформування органів суддівського врядування та створення нової моделі ВРП, а справа «Юрій Миколайович Іванов проти України» сприяла реформуванню системи виконання судових рішень та запровадженню інституту приватних виконавців.

Окремо Голова ВРП наголосив, що Вища рада правосуддя системно застосовує практику ЄСПЛ у дисциплінарних провадженнях щодо суддів, використовуючи критерії законності, легітимної мети та пропорційності втручання. Доповідач також зазначив, що одним із найважливіших завдань для судової системи сьогодні є відновлення справедливості для осіб, які постраждали внаслідок війни, а притягнення винних у скоєнні воєнних злочинів до відповідальності має стати важливою передумовою недопущення таких злочинів у майбутньому.

Голова підкомітету з питань виконання рішень ЄСПЛ та альтернативного розв’язання спорів Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Роман Бабій звернув увагу, що забезпечення виконання рішень ЄСПЛ та імплементація його стандартів не можуть бути виключно сферою відповідальності судової влади. За його словами, ефективне вирішення системних проблем потребує спільної роботи парламенту, суддів та органів виконавчої влади, а одним із ключових механізмів подолання таких проблем є внесення змін до законодавства та контроль за їх належною імплементацією.

Доповідач наголосив, що роль суддів полягає не в механічному цитуванні рішень ЄСПЛ, а в адаптації стандартів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до українського правового поля та реалій воєнного і повоєнного часу. У цьому контексті важливими залишаються навчання суддів, підготовка методичних матеріалів та вироблення єдиних підходів до застосування практики ЄСПЛ.

Окремо він окреслив низку проблем, вирішення яких потребує законодавчих змін і активної участі парламенту. Йдеться, зокрема, про питання дисциплінарної відповідальності суддів, умови тримання під вартою, виконання рішень національних судів, особливо у справах проти держави, а також надмірну тривалість судових проваджень. Крім того, представник парламенту звернув увагу на важливість подальшого впровадження механізму консультативних висновків ЄСПЛ, передбаченого Протоколом № 16 до Конвенції.

Про необхідність тісної взаємодії між судами, органами прокуратури та правоохоронною системою для дотримання прав людини та ефективного кримінального переслідування говорив заступник Генерального прокурора Андрій Лещенко. Доповідач зазначив, що впровадження практики ЄСПЛ є особливо важливим для органів прокуратури, а тому в системі прокуратури постійно проводяться навчальні та методичні заходи для підвищення професійного рівня прокурорів і слідчих.

Спікер наголосив, що значна частина проблем, які констатує ЄСПЛ, має системний характер і потребує комплексного вирішення на рівні держави. Саме тому в органах прокуратури були створені профільні підрозділи, які займаються питаннями виконання рішень ЄСПЛ у правоохоронній сфері та здійснюють процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях, пов’язаних, зокрема, із катуваннями.

Окрему увагу заступник Генерального прокурора приділив викликам, які постали перед правоохоронною системою у зв’язку з повномасштабною війною. Він повідомив, що на сьогодні органи прокуратури здійснюють процесуальне керівництво у понад 220 тис. кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, а рішення ЄСПЛ щодо відповідальності росії за порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях стали важливим підґрунтям для формування міжнародного підходу до покарання за вчинення злочину агресії.

У межах конференції з ключовою доповіддю виступив суддя Європейського суду з прав людини від України Микола Гнатовський. Він акцентував, що взаємодія та діалог між ЄСПЛ і національними українськими судами, безумовно, ґрунтується на принципах субсидіарності й комплементарності, але визначальним у цій взаємодії є поняття спільної відповідальності. «Це спільна відповідальність всіх представників правничої спільноти з утримання простору свободи, демократії та прав людини в Європі. І його доля в усій Європі залежить від того, чи утримаємо ми його в Україні», – переконаний суддя ЄСПЛ.

Він пояснив, що національні суди і Європейський суд справ людини – це не конкуренти й не частини якоїсь ієрархічної спільноти. ЄСПЛ не є четвертою чи п’ятою інстанцією для українських судів – він функціонує для того, щоб давати відповіді на найскладніші питання, які постають перед судами всіх рівнів у застосуванні норм, що гарантують права людини і основоположні свободи.

Як зауважив Микола Гнатовський, Україна надає промовисті приклади відданості демократії і правам людини, продовжуючи за них боротися. Українське законодавство є одним із найпрогресивніших у Європі в тому, що стосується виконання рішень ЄСПЛ та врахування його практики в діяльності національних судів.

Українські суди виявляють один із найвищих ступенів готовності в Європі щодо відкриття вже закритих проваджень за результатами рішень Європейського суду з прав людини. До того ж помітним є прогрес у поширенні знань про практику Суду, зокрема завдяки зусиллям Верховного Суду та Ради Європи з розроблення та наповнення українськомовної версії Платформи обміну знаннями ЄСПЛ.

Водночас Україна є державою-рекордсменом в Раді Європи за кількістю нерозв'язаних системних проблем функціонування правової системи, щодо якої ЄСПЛ розробив найбільшу кількість так званих модулів швидкого опрацювання справ. Це спеціальні технічні засоби, які Суд використовує для того, щоб відповідати на повторювані заяви стосовно тем, які ЄСПЛ уже розглядав неодноразово у своїй практиці, зокрема і щодо України.

Серед таких системних проблем – надмірне використання запобіжного заходу тримання під вартою, надмірна тривалість провадження у судах (як у кримінальних провадженнях, так і в цивільних, адміністративних, господарських справах), умови тримання під вартою й перебування в установах виконання кримінальних покарань.

Найбільша проблема, ідентифікована щодо України багато років тому, додав суддя, – це проблема невиконання остаточних рішень національних судів. На його думку, для розв’язання цієї проблеми необхідно, з одного боку, побудувати систему національних засобів правового захисту, щоб із подібними проблемами заявники могли звертатися на національному рівні. З іншого боку, це питання потрібно вирішувати і на законодавчому рівні.

Микола Гнатовський наголосив, що все ж діалог між українськими судами і ЄСПЛ розвивається справді динамічно, свідченням чого  є надання та підготовка ЄСПЛ консультативних висновків за запитом Верховного Суду.

Суддя ЄСПЛ зосередився на ще одному аспекті, який стосується взаємодії між ЄСПЛ і національною судовою системою, – захисті прав людини, порушених внаслідок війни.

«Історичні рішення Великої Палати ЄСПЛ у справах "Україна проти Росії (щодо Криму)" і "Україна та Нідерланди проти Росії" окреслили загальну рамку вирішення цього питання. ЄСПЛ як міжнародна судова установа, застосовуючи міжнародне право і відзначаючи, що Конвенція не існує окремо від нього, дійшов недвозначних висновків про те, що збройна агресія рф проти України є загрозою для миру, демократії, прав людини і верховенства права в усій Європі та одним із найбільших екзистенційних викликів, які коли-небудь виникали після Другої світової війни», – зауважив Микола Гнатовський.

Важливість такого висновку, зокрема, полягає в тому, що для національних судів та ЄСПЛ очевидними є легітимна мета та загальні підходи, які треба застосовувати для оцінювання пропорційності втручання в демократичні права та свободи, пов'язані із необхідністю захисту держави, демократії і прав людини. Як зауважив спікер, це не означає відсутність контролю з боку ЄСПЛ чи звільнення національних судів від необхідності контролювати потенційні порушення прав людини. Це означає, що цей контроль має враховувати серйозність викликів і оцінювати, наскільки заходи, яких вживають держави, втручаючись у деякі гарантовані Конвенцією права, є справді необхідними для захисту демократії та цих держав.

Трансляція конференції доступна на ютуб-каналі Верховного Суду – https://www.youtube.com/watch?v=5LaafkgWHBw.

Про всі інші виступи спікерів у межах заходу читайте незабаром на комунікаційних каналах ВС.

Верховний Суд