У разі наявності скороченого судового рішення, підписаного всім складом суду, відсутність підпису судді в повному тексті судового рішення (підписаному іншими суддями колегії, які становлять більшість від складу суду) не є безумовною підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК України (та аналогічних положень КАС України і ГПК України), якщо це обумовлено об’єктивними, непереборними причинами, які виникли після проголошення скороченого судового рішення (наприклад, смертю судді).

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду.

У цій справі особа (не на користь якої був виданий судовий наказ) подала заяву про скасування судового наказу про стягнення з боржника аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 його заробітку, обґрунтовану порушенням прав спільних дітей заявниці та боржника, інтереси яких не були враховані під час визначення розміру аліментів.

Суд першої інстанції повернув заяву без розгляду. Апеляційний суд залишив це рішення без змін. Касаційна скарга мотивована тим, що повний текст постанови апеляційного суду не був підписаний одним із трьох суддів, які входили до складу колегії, через його смерть, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК України є підставою для скасування постанови.

Розглядаючи цю справу, ВП ВС зауважила, що наявність такої імперативної підстави скасування судового рішення, як відсутність на ньому підпису судді, пов’язана з необхідністю усунення будь-яких сумнівів щодо складу суду та справжнього (дійсного) змісту рішення. Проте легітимність судового рішення та складу суду не викликає сумнівів у тому разі, якщо скорочене рішення було підписане і проголошене всім складом суду, а повний текст підписаний двома суддями у зв’язку зі смертю одного з членів колегії.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що ЦПК України (так само як КАС України та ГПК України) містить правила, які дозволяють суду за результатами розгляду як одразу ухвалити повне судове рішення, так і обмежитися складанням вступної та резолютивної частини рішення (скорочене рішення), яке має бути підписане всім складом суду, приєднане до справи і проголошене в судовому засіданні (ч. 6 ст. 259 ЦПК України).

Водночас за змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене).

З урахуванням наведеного ВП ВС зазначила, що скорочене судове рішення так само є судовим актом, який фіксує результат розгляду судом справи, і хоча складання повного тексту має істотне значення для розуміння мотивів суду та реалізації права на оскарження, його виготовлення є лише стадією письмового оформлення вже прийнятого рішення, а не повторним актом волевиявлення суду.

Тому ВП ВС виснувала, що п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК України не застосовується, якщо в повному рішенні відсутній підпис судді, який помер (за наявності підписів інших суддів колегії), проте в матеріалах справи є скорочене судове рішення, підписане всім складом суду та проголошене в засіданні.

Водночас ВП ВС наголосила, що протилежний висновок – про необхідність застосування п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК України в таких ситуаціях – призвів би до невиправданого скасування судового рішення, легітимність якого не викликає сумнівів, суто з формальних причин, що само собою суперечило б вимозі правової визначеності як складовій верховенства права та створювало б умови для порушення прав інших учасників судового процесу.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду не встановила підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 411 ЦПК України, а також не встановила інших підстав для скасування оскаржених рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Постанова ВП ВС від 11 березня 2026 року у справі № 946/3565/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/134833422.

Верховний Суд