Рівненський апеляційний суд відмовив заявниці у встановленні факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. Апелянтка не надала суду жодних належних та допустимих  доказів, які б підтверджували факт ведення спільного з чоловіком господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю.

Місцевим судом було залучено до участі у справі, як заінтересовану особу, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Дмитра Лубінця.    

Колегія суддів переглянула рішення суду першої інстанції, оскаржене заявницею, яким їй відмовлено у задоволенні заяви про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу. Апелянтка наполягала на тому, що прожила з чоловіком 15 років, тому просила скасувати рішення суду попередньої інстанції й постановити нове — про задоволення її заяви.

Апеляційний суд, зважаючи на практику Верховного Суду при розгляді такої категорії справ, а також відсутності у матеріалах справи належних й допустимих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання заявниці з військовиком, який нині вважається безвісти зниклим, прийшов до висновку про відхилення її апеляційних вимог та залишення оскарженого судового рішення без змін.

У постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім’єю, спільний побут, взаємні права та обов’язки (статті 3, 74 Сімейного кодексу України).

Для встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу є  факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю. Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи виселення; докази про спільне придбання майна як рухомого,  так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтво про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

На підтвердження факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявниця надала суду фото спільного відпочинку, довідки Товариства з обмеженою відповідальністю, що вони працювали на підприємстві разом, виписку по картці/рахунку про перерахування військовослужбовцем ЗСУ коштів на рахунок заявниці, сповіщення про зникнення військовика під час виконання бойового завдання, інформацію щодо актових записів щодо розірвання шлюбів, листування з Департаментом моніторингу додержання прав у секторі оборони та прав ветеранів і військовослужбовців й інших структур, які координують пошук безвісти зниклих, полонених та членів їх родин.

Попри покази свідків, які засвідчили в місцевому суді наявність між заявницею та військовослужбовцем стосунків, притаманних подружжю, їх спільне проживання, відвідування рідних один одного, його син заперечував проти задоволення заяви та вказував що його батько не вважав, що проживає із заявницею однією сім’єю.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши надані заявницею докази, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність нею факту проживання з чоловіком однією сім’єю без шлюбу.

Як зазначено Верховним Судом у його постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21 факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуваннях, пересилання відповідачем коштів на рахунок жінки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов’язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між жінкою та чоловіком склалися та мали місце відносини, які притаманні подружжю.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2026 року у справі № 565/838/25 (провадження № 22-ц/4815/216/26).