Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

За результатами виконання судових рішень громадяни оцінюють роботу судової влади – Михайло Смокович

00 0000, 00:00

«ЄСПЛ обстоює правову позицію про те, що право на справедливий суд є примарним, якщо судове рішення є невиконаним», – нагадав голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ВС Михайло Смокович у вступному слові під час круглого столу «Досвід адміністративних судів у питаннях контролю за виконанням рішень. Шляхи розвитку інституту судового контролю в інших видах судочинства», організованого проєктом ЄС «Право-Justice». Захід відбувся 22 листопада 2022 року.

Доповідач звернув увагу, що в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зазначено: виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід’ємним елементом права на судовий захист. В Україні ж ситуація з виконанням судових рішень надскладна. Станом на листопад 2022 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень України – 3 439 102 рішення, предметом спору в яких є питання щодо невиконання рішень адміністративних судів, а в липні 2021 року таких рішень було 2 741 857. У відкритих джерелах оприлюднено статистичні дані, відповідно до яких загальна сума неповернутих боргів за рішеннями судів в Україні становить понад 1/4 ВВП України. Загальний обсяг примусового виконання рішень судів загалом не перевищує 3 % на рік.

«Позивачі справедливо замислюються, чому так: право є, а можливості немає. За результатами виконання судових рішень громадяни оцінюють роботу судової влади, її авторитет знижується, якщо рішення не виконуються. Нам потрібно активно рухатися в напрямі подолання цієї проблеми, адже з 23 червня 2022 року Україна є кандидатом у ЄС», – висловив свою позицію Михайло Смокович.

Очільник КАС ВС також нагадав про встановлену в ст. 382 КАС України форму контролю за виконанням судових рішень, відповідно до якої за клопотанням учасника справи суд може витребувати звіт про виконання судового рішення від суб’єкта владних повноважень, який має виконати це рішення, а також накласти штраф у разі невиконання судового рішення. Проте застосування таких заходів є правом, а не обов’язком суду. Статистика минулих років свідчить, що відповідні процесуальні звернення сторін у цих справах суди задовольняють на рівні близько 5 %.

Михайло Смокович пояснив, що використання передбачених ст. 382 КАС України інструментів здійснюється у випадках, коли є ознаки неналежного виконання суб’єктами владних повноважень ухвалених щодо них рішень, інакше витребування звітів про виконання рішень суди не вважають за доцільне здійснювати. Також судовий контроль за виконанням судових рішень не є абсолютним. Суд не може самостійно, за власною ініціативою, контролювати посадових осіб, уповноважених виконувати судові рішення, давати їм доручення, витребовувати звіти. Зазначене може бути здійснено винятково в межах процедури розгляду скарг, клопотань учасників виконавчого провадження, пояснив Михайло Смокович.

Суддя КАС ВС Наталія Коваленко розповіла, що в межах судового контролю приймаються такі рішення: стосовно задоволення заяви про встановлення судового контролю; встановлення нових строків для подання звіту; щодо відмови в задоволенні заяви про встановлення судового контролю; щодо задоволення заяви про накладення штрафу за наслідками розгляду звіту.

За майже два роки суди першої інстанції постановили більше 2500 рішень щодо задоволення заяв про встановлення судового контролю. Для встановлення судового контролю необхідна наявність у суду об’єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю судове рішення залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. За такого правового регулювання дуже рідко існуватимуть підстави для встановлення судового контролю одночасно з прийняттям рішення у справі.

Спікерка звернула увагу, що найбільша кількість заяв – про невиконання судових рішень у соціальних, у тому числі пенсійних справах. Але в органів пенсійного фонду обмежені повноваження для виконання судового рішення, адже вони лише перераховують пенсії, а виплати (тобто безпосереднє виконання судового рішення) залежать від бюджетних видатків. Тому проблема невиконання судових рішень потребує комплексних заходів і лише встановленням судового контролю знята не буде.

На переконання судді, судовий контроль найбільш дієвим і ефективним є в тих рішеннях, у яких ідеться про зобов’язання суб’єкта владних повноважень видати дозвіл, надати правовстановлюючі документи тощо.

Наталія Коваленко розповіла про деякі правові позиції Верховного Суду у справах щодо судового контролю за виконанням судових рішень з процесуальних питань. Наприклад, у низці справ, у яких особи оскаржували бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які не виконували вже наявні судові рішення. Верховний Суд скасовував рішення в таких справах і наголошував, що всі питання, пов’язані з виконанням рішення суду, мають вирішуватися в порядку судового контролю за виконанням рішень у межах цієї ж судової справи (справа № 460/350/19). Належне виконання судових рішень не має потребувати ініціювання інших судових проваджень чи ухвалення інших судових рішень. Необхідно задіювати потенціал статей 382, 383 КАС України.

У справі № 855/111/20 учасники судового процесу просили встановити судовий контроль повторно. Верховний Суд роз’яснив, що суд не може встановлювати повторно судовий контроль за виконанням рішення у справі.

Суддя КАС ВС Ян Берназюк висвітлив питання щодо судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах відповідно до ст. 382 КАС України. Він зауважив, що одне з проблемних питань – це те, чи підлягає касаційному оскарженню ухвала, постановлена згідно зі ст. 382 КАС України.

До практичних питань, які існують у судовій системі, також можна віднести і сплату судового збору за звернення із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення. Як приклад доповідач навів постанову ВС від 5 травня 2022 року у справі № 520/9769/19, у якій колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності законодавчо встановлених ставок судового збору за звернення до суду із заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення на позивача не поширюється обов’язок сплати судового збору за звернення до суду з такою заявою, а тому, відповідно, і з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, прийняту за результатами її розгляду.

Крім того, як зауважив доповідач, досить складним є питання стосовно виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Так, говорячи про накладення на керівника суб’єкта владних повноважень штрафу у зв’язку з невиконанням судового рішення, суддя розповів про постанову ВС від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20. ВС дійшов висновку про те, що для забезпечення реалізації конституційного принципу обов’язковості судових рішень, зокрема в публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов і не призводили до порушення прав.

Ян Берназюк також звернув увагу на ухвалу ВС від 4 жовтня 2022 року у справі № 200/3958/19-а про подання пенсійним органом звіту щодо виконання постанови ВС та накладення штрафу на керівника суб’єкта владних повноважень; постанову ВС від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20, у якій було оскаржено бездіяльність пенсійного органу щодо нездійснення виплати пенсії позивачці через сплив строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Суддя КАС ВС Олена Губська зауважила, що судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов’язковості судового рішення. Таке рішення має бути виконане своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, який визначено судом) та в повному обсязі (відповідно до рішення суду). Вона зазначила, що питання виконання судових рішень особливо актуальне в тих випадках, коли стороною виконання є саме суб’єкт владних повноважень.

Доповідачка окреслила проблемні питання, пов’язані з виконанням рішень судів адміністративної юстиції. Суддя розповіла, що значна частина рішень судів не виконується через відсутність у держави коштів. Складним є питання виконання судового рішення про поновлення на роботі у разі реорганізації органів, а також питання щодо зведених виконавчих проваджень.

Олена Губська ознайомила слухачів із судовою практикою щодо встановлення судового контролю. Зокрема, звернула увагу на постанову ВС від 4 березня 2020 року у справі № 539/3406/17. У цій справі Суд вказав на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що ст. 382 КАС України регулює порядок застосування судового контролю таким чином, що процесуальна можливість зобов’язання подати звіт існує в суду тільки та виключно на стадії прийняття судового рішення, яким спір вирішується по суті заявлених позовних вимог.

Верховний Суд