Ділимося прикладами з судової практики

Жителька Хмельницького подала позов до місцевого суду з проханням визнати свого колишнього чоловіка таким, що втратив право на користування квартирою. За її словами, після розірвання шлюбу у 2014 році чоловік створив нову сім’ю й мешкає в іншому місці, проте досі зареєстрований у квартирі, де вони та їхня донька жили до розлучення. Також зареєстрував там і сина від другого шлюбу. Водночас участі у витратах на житло не бере.

Суд першої інстанції задовольнив її позов – визнав колишнього чоловіка таким, що втратив право користування житлом. Суд виходив з того, що той не довів наявність перешкод у користуванні спірною квартирою, не є членом сім`ї позивачки, не платить за утримання спірного житла, не живе там з 2015 року та має інше легітимне місце проживання.

Хмельничанин оскаржив таке рішення суду. За його словами, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що саме він (відповідач) є наймачем спірної квартири, а колишня дружина (позивачка) була зареєстрована та вселилась туди як його член сім`ї. Зараз між ними неприязні стосунки, тому жінка перешкоджає проживати у спірній квартирі. Крім того, він не має іншого житла, саме тому зареєстрував там і сина від іншого шлюбу.

Як встановив апеляційний суд, цю квартиру свого часу отримав дід апелянта. Онук (відповідач) зареєстрований там з 2006 року, а його тодішня дружина (позивачка) і донька – з 2011 року. Квартира неприватизована.  

Підставою для визнання чоловіка таким, що втратив право користування квартирою, позивачка уважає той факт, що він не мешкає там більше ніж шість місяців (стаття 71 ЖК Української РСР), ХАС зауважує, що «саме по собі непроживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням».

На думку суддівської колегії, розірвання шлюбу, неприязні стосунки між сторонами – поважні причини постійно не жити у спірній квартирі, наймачем якої при цьому досі залишається саме відповідач.

Апеляційний суд також зауважує, що позивачка платить за комунальні послуги, спожиті лише нею та донькою, за показами лічильників. На утримання неповнолітньої дитини чоловік сплачує аліменти.

«Незважаючи на зміну місця проживання у 2015 році у зв`язку з сімейними обставинами, квартира є єдиним законним місцем проживання відповідача. Доказів того, що йому буде надано рівноцінне житло при втраті права користування спірною квартирою, матеріали справи не містять», – констатує апеляційний суд.

Хмельницький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу хмельничанина – скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове, відхиливши вимоги позивачки.

Хмельницький апеляційний суд