Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат та Євген Петров виступили з доповідями на міжнародному круглому столі «Реформування цивільного законодавства: обмін досвідом», організованому Казахським гуманітарним юридичним Університетом ім. М.С. Нарикбаева. Захід відбувся 20 квітня 2021 року в онлайн-режимі.

Євген Петров відзначив обопільну користь від таких зустрічей для українських і казахських правників. Так, для представників Казахстану може бути корисним досвід реформ, зокрема судової, в Україні. «У нас були й помилки, й досягнення. Ми б хотіли, щоб казахські колеги не повторювали наших помилок і брали приклад із наших досягнень», – сказав суддя ВС.

Він виступив із доповіддю «Земельні спори в Україні – судова практика та розвиток законодавства». Євген Петров розповів, що ознайомився з Адміністративним процедурно-процесуальним кодексом Республіки Казахстан і побачив у ньому деякі норми, що можуть викликати дискусії. На його думку, їх слід ретельно обговорити. Зокрема, у кодексі зазначено, що всі спори у сфері публічно-правових відносин розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Однак відомо, що існує декілька трактувань поняття «публічно-правові відносини».

Доповідач звернув увагу на юрисдикцію різних категорій земельних спорів в Україні. Він зауважив, що раніше в нас із розмежуванням юрисдикції виникали проблеми, які іноді призводили до того, що рішення в розглянутій судами першої та апеляційної інстанцій справі скасовував касаційний суд через порушення юрисдикції. При цьому Євген Петров акцентував, що ВС зобов’язаний скасовувати такі рішення, оскільки справу розглянув не визначений законом суд.

Наразі змінено процесуальне законодавство, створено ВС, у складі якого діє Велика Палата, і практика дещо змінилася. Доповідач розповів про принципи віднесення тих чи інших спорів у сфері земельних правовідносин до суду певної юрисдикції.

Також він звернув увагу на недавню зміну практики в спорах, у яких ставиться під сумнів підпис на договорі, зокрема договорі оренди земельної ділянки. Раніше в таких спорах предметом було визнання договору оренди недійсним. У 2020 році ВП ВС визнала, що такі договори є неукладеними, а тому неоспорюваними.   

Інше питання, яке порушив доповідач, – вирішення спорів, що виникли через надання дозволу на розробку проєкту землеустрою на один об’єкт двом чи більше суб’єктам. Раніше визнавалося, що чинним є дозвіл, виданий першим, а наступні повинні скасовуватися. Однак ВП ВС зазначила, що в кожному випадку треба дивитися на обставини справи. Наприклад, якщо перший дозвіл було видано в 2007 році й заявник до 2012 року, коли було видано другий дозвіл, не вчинив жодних дій для оформлення у власність земельної ділянки, то він недобросовісно користувався таким своїм правом.

Євген Петров звернув увагу на практику у спорах щодо спадкування земельної ділянки, наданої для створення фермерського господарства. Раніше таку ділянку можна було отримати у спадок. Нещодавно практика змінилася: якщо створено фермерське господарство, спадкується частка в ньому, а не земельна ділянка.

Доповідач також розповів про спори щодо поновлення договору оренди земельної ділянки. Раніше вважалося, що після закінчення дії такого договору, якщо орендар продовжує користуватися землею, а орендодавець не вчиняє жодних дій – це мовчазна згода останнього і договір автоматично продовжується. Натепер для поновлення такого договору судам треба довести дотримання низки умов (докладніше – тут).

Крім того, суддя ВС звернув увагу на судову практику, відповідно до якої, якщо на земельній ділянці побудовано об’єкт нерухомості, право власності на цей об’єкт зареєстровано, то земельна ділянка автоматично вважається також зареєстрованою.

Василь Крат виступив із доповіддю «Недійсність правочинів». Він зазначив, що ВС у своїй практиці почав активно застосовувати правові доктрини, які раніше згадувалися лише в цивілістичній літературі тощо. «На певному етапі це можна пов’язати зі створенням Верховного Суду, правозастосування почало базуватися на доктрині», – сказав доповідач.

У контексті своєї теми суддя ВС передусім звернув увагу на питання про тлумачення правочинів і розповів, що з 2018 року українські суди активно застосовують правило Contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Крім того, віднедавна суди застосовують принцип тлумачення правочинів на користь його дійсності й виконуваності. «Тобто якщо раніше суди застосовували лише правила тлумачення правочинів, закріплені у ст. 213 ЦК України, то зараз говоримо про правила тлумачення, які не закріплені формально, але визнані судовою практикою», – сказав доповідач, припустивши можливість законодавчого закріплення деяких відповідних правил у ЦК України в майбутньому під час внесення до нього змін.

Також він навів доктрину, що активно застосовується у сфері недійсності правочинів та базується на принципі добросовісності, – venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Василь Крат зауважив, що принцип добросовісності в цивільному законодавстві існує давно, а в 2019 році ВС визначив, що згадана доктрина шляхом тлумачення виводиться із принципу добросовісності. Водночас під час розгляду спорів, які стосуються недійсності правочинів, іноді навіть зверталася увага, що сама собою доктрина є перешкодою для визнання правочину недійсним, оскільки за своєю суттю вона повинна зцілювати правочин, а не виступати підставою для визнання його недійсним.

Крім того, суди в Україні через застосування принципу добросовісності та заборони зловживання правами почали активно використовувати конструкцію фраудаторності правочинів (правочини, вчинені на шкоду кредитору). Зокрема, в останніх постановах ВС вказав, що застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, із яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Також Василь Крат звернув увагу на застосування у практиці ВС фраудаторного поділу майна та навів для прикладу справу, в якій для уникнення сплати боргу подружжя подало до суду позов про поділ майна, просило одному з них лишити два будинки та земельні ділянки, а другому – айфони. ВС визнав, що подружжя використовувало позов на шкоду кредиторам, і констатував, що використання такої конструкції є недопустимим.

 «Сподіваюсь, конструкція фраудаторності буде розвиватися та вдосконалюватися в судовій практиці, оскільки цивільний оборот стає все більш витонченим, учасники вигадують все нові механізми, як використати право на зло. Проте зловживання в різних варіаціях, з точки зору нормального цивільного обороту, є недопустимим», – сказав доповідач.

Також Василь Крат розповів про способи захисту, які застосовуються у спорах про недійсність правочинів, поділився своїми думками щодо цього питання.

Після доповідей суддів учасники круглого столу ставили багато запитань і розповідали про практику Казахстану, мали змогу порівняти правозастосування двох країн.

Верховний Суд