Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Нові підходи Великої Палати Верховного Суду до забезпечення єдності судової практики

23 листопада 2018, 17:46

Автор: Олена Кібенкосуддя Великої Палати Верховного Суду Значне навантаження Верховного Суду спонукало Велику Палату ВС застосовувати у своїй роботі низку нових підходів для забезпечення єдності судової практики.

Верховний Суд вже розглянув більше 73 тисяч справ. За наявності такого значного навантаження із самого початку роботи виникло питання, яким чином оперативно  забезпечити єдність практики? Старі підходи, зокрема, видання Пленумом Верховного Суду узагальнень чи роз’яснень рекомендаційного характеру з питань застосування законодавства у цій ситуації були б неефективними, бо потребують значних витрат часу і не можуть застосовуватися для виконання завдань поточного забезпечення єдності судової практики.

Ураховуючи це, Велика Палата Верховного Суду (далі – ВП) почала у своїй роботі застосовувати низку нових підходів:

1. Використання системи посилань на власні рішення. Сподіваюся, що українські правники звернули увагу на те, що ВП почала застосовувати систему посилань на власні рішення при ухваленні постанов. Такий підхід є досить новим, він грунтується на званій французькій системі посилань, яка широко застосовується у країнах загального права. Такі посилання дозволяють побудувати зв’язок між рішеннями ВП. При ухваленні рішення, в якому міститься посилання на вже існуючу правову позицію, немає потреби в повторному викладенні розширеної аргументації, тобто відбувається економія часу, а також знижуються ризики того, що суддя-доповідач під час написання проекту судового рішення по-іншому викладе формулювання вже існуючої правової позиції, що знизить її правову визначеність (тобто відбувається «фіксація правової позиції»).

2. Виділення «пілотних» рішень, тобто рішень, у яких уперше було викладено нову правову позицію. Саме на ці рішення рекомендується робити посилання в інших постановах ВС та всіх інших судів. Спочатку, коли ВП тільки формувала свої підходи до цього питання, посилання були досить хаотичними, обиралося будь-яке рішення ВП, що містило відповідну правову позицію, і на нього робилося посилання. На сьогодні судді ВП разом з правовим департаментом ВС ведуть роботу з виокремлення «пілотних» і «похідних» від них рішень (шляхом відповідної індексації). І саме на «пілотні» рішення рекомендовано посилатися в тих рішеннях ВП, які ґрунтуються на вже висловленій правовій позиції.

3. Фіксація відступів від правових позицій. Проблема полягає в тому, що процесуальними кодексами майже не врегульовано питання відступу ВП від власної правової позиції. Відповідно до законодавства це може відбутися при ухваленні рішення в будь-якій справі простою більшістю голосів суддів, присутніх на засіданні чи при розгляді письмової справи (при дотриманні кворуму, який складає мінімум 14 осіб). Закон не вимагає наявності повного складу палати, одноголосності чи хоча б  кваліфікованої більшості  голосів для відступу від власної правової позиції. І тому на початку своєї роботи ВП зіткнулася з такою проблемою: достатньо, щоб у день розгляду певної справи на засіданні не було 2-3 суддів, які дотримуються певної правової позиції (які можуть захворіти, бути у відрядженні чи відпустці), і позиція ВП могла бути змінена  без додаткової аргументації, простим голосуванням такої «тимчасової більшості».  У такий ситуації залишалося покладатися лише на добросовісність суддів, які мали розуміти всі наслідки відступу ВП від уже висловленої правової позиції.

Поступово ВП сформувала правило, що якщо відбувся відступ від певної правової позиції, яка містилася в іншому рішенні ВС, то обов’язково про це зазначається в тексті рішення. При цьому мають бути наведені вагомі аргументи щодо необхідності такого відступу.

У постанові ВП у справі № 823/2042/16 від 4 вересня 2018 року уперше були сформульовані загальні підстави для здійснення  ВП відступу від існуючої правової позиції:

«У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Велика Палата Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (див. окремі думки суддів Великої Палати Верховного суду щодо постанови від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16).

Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Велика Палата Верховного Суду може або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.

У пункті 49 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів про якість судових рішень зазначається, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні».

Правовий департамент ВС по кожній справі, яка знаходиться на розгляді ВП,  готує довідку, в якій зазначає усі релевантні позиції ВП та ВСУ для того, щоб запобігти можливим відступам від існуючих позицій.

4. Написання суддями окремих думок для індикації справ, які не мають однозначного вирішення і рішення по яких ухвалюються з незначною перевагою голосів, отже – правова позиція є доволі «хиткою». За кордоном такі справи мають назву «close cases». Значна кількість окремих думок у таких справах означає, що правова позиція суду може в майбутньому піддатися «overruling», тобто може бути змінена. За кордоном правники дуже ретельно відстежують окремі думки, вивчають їх доводи і підсилюють свої аргументи в наступних справах, якщо вважають, що певна позиція має бути подолана. В Україні ще майже немає такої аналітики, але вважаю, що цей напрямок досліджень є надзвичайно перспективним. Багато суддів ВП сьогодні пишуть окремі думки не в будь-якому випадку, коли вони голосували проти ухваленого рішення, а лише в найбільш важливих, принципових питаннях – коли сподіваються на майбутній відхід ВП від «помилкової», на їх погляд, правової позиції і хочуть підготувати для цього належне підґрунтя. Це дуже важлива робота на майбутнє.

З цією метою ВП запроваджено й практику зазначення в проекті постанови, складеної не суддею-доповідачем, прізвища того судді, який запропонував альтернативний проект, що набрав більше голосів, аніж проект доповідача, і який відповідно до вимог процесуальних кодексів оформив постанову замість судді-доповідача. І якщо спочатку були сумніви, чи слід зазначати цю інформацію і де її потрібно вказувати, то на сьогодні практика вже усталена. Відповідний запис робиться в кінці постанови ВП після підписів суддів.

5. Використання взаємних посилань, індикації пілотних рішень та відступів від існуючої правової позиції (рішень ВС, від яких відступили) в ЄДРСР. Цей напрямок є перспективним, робота з адміністратором ЄДРСР з цих питань уже ведеться, повноцінно система запрацює із запровадженням відповідного модуля електронного суду. Але дуже важливо, щоб це також здійснювалося і в інших електронних базах, що містять судові рішення. Сьогодні всі правові бази місять гіперпосилання на тексти нормативних актів, але такі самі гіперпосилання можуть бути зроблені й на тексти судових рішень, зокрема постанов ВС, якщо на них здійснюються посилання в іншому судовому рішенні.

В країнах загального права важливість і значущість прецеденту (правової позиції) визначається кількістю посилань в інших судових рішеннях на таку позицію (своєрідний «індекс цитування»). Якщо ми будемо позначати посилання на певну правову позицію ВС у рішеннях судів як гіперактивне в електронних базах, то поступово сформується розвинена система посилань, у якій буде добре видно, які правові позиції активно застосовуються судами, а які залишилися незатребуваними. Більш того, за кордоном іноді використовуються й посилання на окремі думки. І були цікаві ситуації, коли, наприклад, прецедентне рішення набирало меншу кількість посилань, аніж окрема думка, висловлена  по ньому. І це як раз буде вагомим індикатором того, що від певної правової  треба відступати. Це також дуже цікавий та перспективний напрямок для судової аналітики.

Ось так, наприклад, виглядає система посилань на відоме рішення Верховного суду США про аборти.

6. Написання рішень за новою структурою, у якій чітко виділяється правова позиція ВП. Ще на самому початку роботи ВС створена на першому Пленумі ВС робоча группа розробила і рекомендувала суддям для застосування нову структуру постанови ВС з урахуванням специфіки різних юрисдикцій. У рішеннях, написаних за старою структурою, іноді важко виділити, де знаходиться саме правова позиція ВС, висновок щодо застосування норми права. У постановах, написаних за новою структурою, виділяється в цілому правова позиція ВП і окремо висновок щодо застосування норми права. Були також дискусії, чи потрібно виокремлювати такий висновок у тексті постанови, але практика свідчить про те, що це зручно, і після того, як запрацює електронний суд (ЄСІТС) це значно спростить процедуру внесення рішень до реєстру та індексацію, пошук правових позицій. На сьогодні рішення за новою рекомендованною структурою пишуть вже 65 % суддів ВП. Більш того, ми бачимо, що й судді інших інстанцій починають застосувати відповідну структуру, й адвокати також складають позови і скарги з елементами структурування, які відображають нову структуру рішення ВС.

7. Створення оперативної та зручної системи інформування про «пілотні» судові рішення та правові позиції. Україна дуже пишається тим, що абсолютно всі  судові рішення, які ухвалюють суди, потрапляють до ЄДРСР. Але оскільки щороку в Україні ухвалюється більше 5 млн. рішень, серед яких  рішення ВС складатимуть більше 100 тисяч (у 2018 році), то розібратися у цій «навалі» звичайній людині і навіть адвокату чи судді дуже важко. Будь-який пошук у реєстрі видає тисячі рішень, продивитись які в сучасного правника немає можливості. Тому дуже важливо сформувати зручну систему інформування про ухвалені ВС рішення. Для цього ВП на сьогодні запроваджує випуск електронних піврічних бюлетенів та поточних дайджестів практики (щотижневі – огляд усіх постанов ВП, тематичні – огляд рішень ВП у певній категорії справ, екстрені – у випадку відступу ВП від правових висновків ВС або ВСУ). Ці дайджести будуть публікуватися на ресурсах ВС (сайті, сторінці ВС у фейсбуці, в одному з месенджерів), а також розсилатися через електронну пошту всім судам України, а також усім тим, хто підпишеться на розсилку. Це нова практика, скоріш за все вона ще буде коригуватися. Після її апробації відповідний підхід може бути поширений і на рішення ВС.

Джерело: "Судово-юридична газета"