10 січня 2020 Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області в інтересах громадянина Мексиканських Сполучених Штатів С.Т. до громадянки України Ч. про забезпечення повернення дитини до Мексиканських Сполучених Штатів.

Обставини даної цивільної справи набули широкого розголосу у ЗМІ.

Спір про повернення дитини сторін – малолітньої доньки А. до Мексиканських Сполучених Штатів виник з тих підстав, що через певний час після в’їзду родини у червні 2018 року до України відповідач Ч. вирішила не повертатись до Мексики, залишившись проживати разом із А. та іншою дитиною від попереднього шлюбу в Запоріжжі. До теперішнього часу відповідач Ч. не повернула дитину до Мексиканських Сполучених Штатів, де остання народилася і постійно проживала до виїзду в Україну.

Позивач С.Т. вважав, що Ч. на даний час незаконно, за відсутності його згоди, утримує дитину в Україні, чим порушує його права піклування. Разом із тим, відповідач Ч. вказувала, що між сторонами не було домовленості про певну дату повернення до Мексики, та на момент в’їзду до України вона мала намір повернутися із сім’єю до Мексиканських Сполучених Штатів. Втім, того ж місяця, в якому сім’я прибула до України, позивач залишив сім’ю в Україні, виїхав, як він зазначав, до Мексики, зв’язок з ним та інформація про його місцезнаходження були відсутні. Після тривалої відсутності позивача, вперше він приїхав до родини у вересні 2018 року, а потім знову поїхав на тривалий час без зазначення свого місця перебування. Із заявою про сприяння у поверненні дитини до Центрального органу Мексики він звернувся лише у грудні 2018 р. У травні 2019 року Головне територіальне управління юстиції у Запорізькій області в інтересах С.Т. звернулось до суду з даною позовною заявою.

Справа розглядалась судом відповідно до вимог Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.

За наслідками розгляду справи суд встановив наявність усіх підстав, що визначені статтею 3 вказаної Конвенції, щоб дійти висновку про незаконне утримання відповідачем Ч. дитини в Україні.

Разом із тим, суд, врахувавши вимоги  пп. «b» частини першої статті 13 вказаної Конвенції, прецедентну практику Європейського суду з прав людини, дійшов висновку про те, що повернення дитини до Мексиканських Сполучених Штатів не буде відповідати якнайкращім інтересам дитини та може призвести до заподіяння їй серйозної психологічної та психічної шкоди.

Зокрема, в своєму рішенні суд зазначив, що між батьками дитини наразі існують неприязні відносини, їх спільні зустрічі майже кожного разу закінчуються конфліктами. При цьому, дитину на даний час неможливо розлучити із матір’ю, а проживання відповідача Ч. разом із позивачем С.Т. внаслідок їх теперішніх відносин може призвести до заподіяння серйозної психічної та психологічної шкоди дитині внаслідок того, що дитина може стати безпосереднім свідком конфліктів між її батьками.

Окрім того, суд врахував тривалу відсутність у відповідача Ч. інформації щодо місця знаходження батька дитини після його виїзду з України, за відсутності у Ч. достатніх грошових коштів на квитки до Мексики, оскільки вона не працювала і на її утриманні перебувало двоє малолітніх дітей (спільна донька С.Т. та Ч. та донька відповідача від попереднього шлюбу), а також те, що під час перебування у Мексиці вона не мала місця свого власного проживання, місця роботи, близьких їй осіб тощо.

На даний час малолітній дитині А. майже два роки, півтора із яких вона проживає у м. Запоріжжі. Вона є занадто прив’язаною до старшої сестри (доньки відповідача від першого шлюбу), розуміє та сприймає мову, на якій спілкуються громадяни України, пристосована до українського часового поясу, який є значно відмінним від мексиканського, що є досить важливим для дитини цього віку.

Отже, врахувавши надані відповідачем Ч. докази, у тому числі і висновки служби у справах дітей районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради щодо умов проживання дитини, спеціаліста-психолога за результатами проведеного психологічного обстеження малолітньої А., та ретельно проаналізувавши всі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що дитина прижилась у новому середовищі в м. Запоріжжі, має тісний зв’язок із матір’ю та сестрою, з огляду на що, виходячи із якнайкращих інтересів дитини, вважав недоцільним повернення малолітньої дитини А. до Мексиканських Сполучених Штатів.

При цьому, питання опіки та участі батьків у вихованні дитини судом не вирішувалось відповідно до вимог вищезазначеної Конвенції.

Рішення суду на даний час не набрало законної сили та може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Із повним текстом рішення усі бажаючі мають змогу ознайомитись в Єдиному реєстрі судових рішень за номером справи № 335/5615/19.

За повідомленням прес-служби суду