Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 24 червня 2019 року військовослужбовця визнано винним та йому призначено покарання відповідно до частини четвертої статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану вчинене військовослужбовцем, крім строкової служби) у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробувальним строком на 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених п. п. 1, 2,  ч. 1, п. 2 ч. 2  ст. 76 КК України, а саме: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;  повідомляти повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;  не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Довідково: Як було встановлено судом, військовослужбовець обвинувачувався у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді водія-електрика відділення управління гарматного артилерійського взводу гарматної артилерійської батареї військової частини, у військовому званні «матрос», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов’язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, усвідомлюючи відсутність відповідного дозволу командира, самовільно залишив військову частину та ухилявся від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов’язуючи його з виконанням обов’язками військової служби.

Дії обвинуваченого суд кваліфікував за частиною четвертою статті 407 Кримінального кодексу України, так як він не з'явився вчасно на службу без поважних причин, в умовах особливого періоду.

При визначенні міри покарання, судом було враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а саме: відношення обвинуваченого до скоєного ним злочину, який усвідомив негідність вчиненого ним діяння і критично оцінює вчинене, готовий нести за вчинене відповідальність, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

     За повідомленням прес-служби суду