Кодекс України про адміністративні правопорушення – законодавчий акт, у якому систематизовано норми, що регулюють правовідносини, пов’язані із адміністративною відповідальністю. Як складова частина національного законодавства України, КпАП ґрунтується на нормах Конституції України, що обумовлено закріпленим у ст.8 Основного Закону принципом верховенства права.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Ст.22 КУпАП визначено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Очевидно, що це такі адміністративні правопорушення, які не становлять великої суспільної шкоди та не завдають значних збитків державним або суспільним інтересам чи  безпосередньо громадянам. Установлення в законі такого заходу впливу, як усне зауваження, дає змогу говорити про невідворотність реагування на кожне правопорушення, зокрема й малозначне.

Кодекс чітко розмежовує усне зауваження й попередження: усне зауваження не міститься у переліку видів адміністративних стягнень у ст. 24; попередження наявне серед видів стягнення в п. 1 ч. 1 ст. 24, у ст. 26 і в санкціях статей Особливої частини КУпАП. Попередження, будучи мірою стягнення, виноситься в письмовій формі або фіксується іншим установленим способом.

У свою чергу, коментована стаття зазначає наступне: для застосування усного зауваження та звільнення від відповідальності не потрібно спеціального зазначення про таку можливість в акті про відповідальність за конкретний учинок. Призначення усного зауваження здійснюється на розсуд посадової особи, що вирішує справу відповідно до оцінки нею всіх обставин провини й особистості порушника. Коментована стаття не передбачає обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення. У зв’язку із цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо. Аналіз та правова оцінка зазначених даних дозволяють вирішити питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності й можливість обмежитися усним зауваженням.

Іншим, не менш важливим елементом даного аналізу є пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП  (закриття провадження у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП). Коментована версія цієї статті не вносить нічого нового, лише зазначає строки розгляду справ.

Адміністративні стягнення протягом першого півріччя 2018 року були накладені на 227 осіб, застосовано заходів впливу, передбачених ст.24-1 КпАП України, - до 11 осіб. Провадження по справам було закрито стосовно 184 осіб, з яких: за малозначністю правопорушення провадження було закрито стосовно - 20 осіб, у зв’язку із закінченням строків, передбачених для притягнення до адміністративної відповідальності ст.38 КпАП України – 67, у зв’язку із відсутністю події і складу – 88, у зв’язку із передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу – 0, з інших причин – 9.

Як вбачається із статистики, ~ 47 % усіх закритих проваджень, це саме застосування  положень про малозначність скоєного правопорушення та закриття провадження через, пропущення строків звернення до суду. Звісно більшість займають справи, направлені із порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності – 67 (або ~ 36 % всіх закритих проваджень). Детальне дослідження показує, що майже усі такі справи вже надходять до суду із порушенням строків притягнення до адміністративної відповідальності. За звітний період, лише незначна кількість випадків, коли слухання справи здійснювалися тривалий період (що викликано об’єктивним обставинами справи, зокрема виклик свідків, клопотання учасників справи), та ще по кільком справам мало місце відкладення розгляду справи. У інших справах, суддя виносив постанову по справі у першому ж судовому засіданні. Це свідчить про те, що закриття справ відбувається із незалежних від суду обставин, суд лише констатує факт пропуску строків.  Відносно заходів впливу на осіб, які подають справи із порушенням строків, то тут варто відзначити, що в усному порядку судді завжди звертають увагу заявників на таке порушення, але за досліджуваний період, окремих ухвал з цього приводу не виносилося.

Окремо варто відзначити справи про адміністративні правопорушення, закриті за малозначністю скоєного правопорушення. Це досить цікава категорія справ, суддя приймає рішення про малозначність правопорушення керуючись  своїм суб’єктивним ставленням до події вчиненого правопорушення, адже критерії такої оцінки чітко не регламентовані законодавством. Дослідивши, справи цієї категорії, можна дійти висновку, що судді правильно застосовували положення ст. 22 КУпАП та обґрунтовано звільняли правопорушників від адміністративної відповідальності за малозначністю. Переважна більшість, висновки судів щодо малозначності діяння обґрунтовувалися наявністю пом’якшуючих обставин, зокрема, щирим каяттям винного, вчиненням адміністративного правопорушення уперше, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, тощо.

На останок, порівнюючи показники з показниками за аналогічний період минулого року, можна сказати що загальна кількість справ майже не змінилася. Показники милого періоду такі:

-  протягом першого півріччя 2017 року були накладені на 236 осіб, застосовано заходів впливу, передбачених ст.24-1 КпАП України, - до 15 осіб. Провадження по справам було закрито стосовно 169 осіб, з яких: за малозначністю правопорушення провадження було закрито стосовно - 45 осіб, у зв’язку із закінченням строків, передбачених для притягнення до адміністративної відповідальності ст.38 КпАП України – 54, у зв’язку із відсутністю події і складу – 64, у зв’язку із передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу – 0, з інших причин – 6.

За повідомленням прес-служби суду