Суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва – Захарченком Дмитром Володимировичем закінчено розгляд кримінального провадження та ухвалено вирок відносно жінки, 1994 року народження, мешканки м. Миколаєва обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.

Так, згідно з вироком суду Р., 15.11.2017 близько 15.00 год., знаходячись в приміщенні квартири по вул. Театральна, 25-а в м. Миколаєві, в ході конфлікту, з метою заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, умисно нанесла Ф. один удар ножем в область грудної клітини зліва, заподіявши проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням лівої легені, яке ускладнилось масивною внутрішньо-плевральною кровотечею та геморагічним шоком, внаслідок чого Ф. від отриманого тілесного ушкодження помер на місці події.

Обвинувачена визнала себе винною і показала, що Ф., який був її співмешканцем і часто її бив, 15.11.2017 прийшов додому в стані алкогольного сп’яніння та продовжив вживати спиртне, після цього почав бити її кулаком по обличчю, смикав за волосся та душив, заподіявши тілесні ушкодження. Бажаючи припинити його дії, вона вибігла до кухні, взяла ніж, та хотіла налякати, і коли він вже сидів на дивані, заспокоївшись, вдарила його в ліве плече ножем, після чого він сказав, що йому погано. Вона намагалася надати йому допомогу, але він помер. У вчиненому кається. 

Потерпілий Ф. показав, що загиблий був його сином та співмешкав з обвинуваченою близько 2 місяців і вони мали намір зареєструвати шлюб. В день події син також знаходився у обвинуваченої і він розмовляв з ним по телефону. Ввечері він довідався, що його син помер в ході сварки від удару ножем. При цьому, обвинувачена нічого не пояснювала. З пояснень продавця магазину, що знаходився поряд з місцем проживання сина, він дізнався, що той у день події придбав там пляшку горілки. Обвинувачена раніше повідомляла, що син її б’є, в зв’язку з чим він порадив їм припинити стосунки, проте обвинувачена казала, що любить її сина та не зможе його вигнати. Його син був суперечливий по характеру, погано сприймав критику, ставав при цьому агресивним.

Свідок С. показала, що обвинувачена, яка є її дочкою, співмешкала з загиблим. При цьому, він зловживав спиртним, неодноразово бив її доньку, таскав за волосся. Зі слів своєї матері, яка проживала разом з обвинуваченою, їй відомо, що в день події загиблий прийшов додому у стані сп’яніння, після чого та чула крики обвинуваченої, гуркіт і обвинувачена вибігши з кімнати викликала швидку допомогу.

Суд врахувавши покази обвинуваченої і доводи сторони захисту, не вважав дії обвинуваченої такими, що були вчинені у стані необхідної оборони або з її перевищенням, оскільки за показами самої обвинуваченої та обставин, на які вона вказала при слідчому експерименті, нею був нанесений удар ножем загиблому, вже після того, як суспільно-небезпечне посягання з боку загиблого, було припинено, що вказує на те, що обвинувачена в момент нанесення цього удару не знаходилася в стані необхідної оборони.

Суд також прийняв до уваги, що обвинувачена неодноразово піддаючись здійсненню загиблим відносно неї протиправних дій, до дня події, не вживала передбачених законом заходів, щодо припинення таких дій, фактично створюючи умови для продовження загиблим цих дій, вчинення яких не було для неї неочікуваним.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої, є щире каяття, наявність у неї на утримання малолітньої дитини, вчинення злочину внаслідок неправомірних дій потерпілого, обставин, що обтяжують покарання, - не встановлено.

При призначенні покарання, суд врахував, що обвинуваченою вчинено тяжкий злочин, особу обвинуваченої, яка не судима, має на утриманні малолітню дитину, характеризується за місцем проживання позитивно, обставини, що пом'якшують покарання,  відсутність обставин, що обтяжують покарання, та з метою виправлення обвинуваченої і запобігання вчиненню нею нових злочинів, вважав за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі.

Приймаючи до уваги наявність декількох обставин, що суттєво пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи обвинуваченої, суд вважав за можливе призначити покарання за ст.121 ч.2 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, в розмірі нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією цієї статті.

Суд визнав Р. винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, тобто у спричиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого та призначив їй покарання, з застосування ст.69 КК України, у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

Вирок суду відправлено до Єдиного Державного Реєстру Судових Рішень.

Зазначимо, що вирок суду ще набрав чинності.

За повідомленням прес-служби суду