Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.17р. адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Відповідача щодо невиплати Позивачу пенсії, починаючи з 01 лютого по липень 2017 року; зобов'язано Відповідача поновити Позивачу виплату пенсії з лютого 2017 року.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій  просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення можливе лише через шість місяців після такого припинення; виплата пенсії поновлена з липня 2017 року.

Через канцелярію суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Позивач просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, з покликанням на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору повно та всебічно досліджені обставини у справі, рішення ухвалено з додержанням норм права.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 р.  апеляційну скаргу Бориспільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.17р. у справі №359/6324/17 - залишено без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.11.17р. у справі №359/6324/17 залишено без змін.

При цьому суд виходив з того, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку в Управлінні, як внутрішньо переміщена особа та з 18.07.15р. отримує пенсію за віком.

29.12.16 р. Управління соціального захисту населення Бориспільської районної державної адміністрації надіслало на адресу пенсійного органу рішення від 28.12.16р. №8/6621 про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб та припинення соціальних виплат, яким відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.16р., внаслідок отриманої інформації з Держприкордонслужби України від 13.12.16р. №0.64-27119/0/15-16 скасовано видану Позивачу довідку від 06.04.15р. №3225001183 та припинено соціальні виплати.

Підставою для скасування дії довідки слугувало те, що на момент повторної перевірки ОСОБА_2 був відсутній за зареєстрованим місцем проживання (АДРЕСА_1); в телефонному режимі зв'язатися не вдалось.

На підставі вказаного рішення та протоколу №1 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам від 12.01.17р., акту обстеження матеріально-побутових умов від 28.12.16р. Відповідачем було припинено виплату Позивачу пенсії з 01.02.17р.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою про поновлення йому пенсії за віком з 01.02.17р. До заяви Позивачем було додано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.03.17р. №0000154140.

Листом від 25.04.17р. №4654/03 пенсійним органом було відмовлено у поновленні пенсії з тих підстав, що відповідно до п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.16р. повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.

11.08.17р. Бориспільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області прийнято рішення, оформлене протоколом №30 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким ОСОБА_2 поновлено виплату пенсії з липня 2017 року (а.с.54).

Не погоджуючись з відмовою у поновленні пенсії у період з лютого по липень 2017 року, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачу необґрунтовано припинено виплату пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 1 Закону України від 09.07.03р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 1058-IV) визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 47 цього Закону передбачено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено вище, Позивав є внутрішньо переміщеною особою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.16р. № 365 затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, який визначає механізм здійснення контролю за проведенням виплати внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що за наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", що підтверджується письмовою інформацією Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки.

Статтею 12 Закону України від 20.10.14р. № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Отже, статтею 12 Закону № 1706-VII передбачено перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який є вичерпним та розширенню не підлягає.

У свою чергу, як установлено колегією суддів, підставою для скасування дії довідки від 06.04.15р. №3225001183 слугувало те, що на момент повторної перевірки ОСОБА_2 був відсутній за зареєстрованим місцем проживання (АДРЕСА_1); в телефонному режимі зв'язатися не вдалось.

Тобто, довідку скасовано з непередбачених на те спеціальним Законом підстав, що суперечить вимогам пенсійного законодавства.

Так, пунктом 18 Порядку дійсно передбачено, що повторне призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до підпункту 4 пункту 12 цього Порядку можливе лише через шість місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством.

Поряд з цим, з врахуванням того, що скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 06.04.15р. №3225001183 мало місце з непередбачених Законом № 1706-VII підстав, а також того, що  Позивач надав до пенсійного органу нову довідку від 27.03.17р. №0000154140, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність поновлення ОСОБА_2 пенсії за віком з лютого 2017 року.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У п.54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечено без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За повідомленням прес-служби суду