21 вересня 2017 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області розглянуто кримінальне провадження стосовно Тапаєва Султана Руслановича, який 24 грудня 2016 року не маючи будь-яких перешкод технічного або іншого характеру для забезпечення безпечного руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не переконався, що на пішохідному переході не має пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, завчасно не зменшив швидкість руху та не зупинив керований ним автомобіль, а продовжуючи рух, виїхав на пішохідний перехід, де допустив наїзд на двох пішоходів, які від отриманих травм в той же день померли в приміщенні лікарні. Тапаєва С.Р. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на шість років, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Призначаючи покарання, суд прийняв до уваги ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, врахувавши його наслідки, а саме завдання тяжких тілесних ушкоджень двом потерпілим, від яких останні померли у той же день у приміщенні лікарні. При цьому у потерпілих залишилися неповнолітні діти, які фактично перебувають під опікою дідусів та бабусь. Суд також врахував ту обставину, що правопорушення вчинене Тапаєвим С.Р. з необережності, але з місця події ДТП він втік та тривалий час переховувався. Лише після затримання обвинуваченого 01 березня 2017, його родичи вжили заходи щодо відшкодування шкоди сім’ям загиблих жінок і потерпілими цивільні позови в провадженні не заявлені. Суд прийняв до уваги відомості про репутацію обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв’язки, має малолітнього сина, дружину, яка вагітна, офіційно працював на момент вчинення ДТП. Але раніше він притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів і звільнився з місць позбавлення волі лише у 2014 році. Прокурором також доведено, що він неодноразово на протязі нетривалого часу допускав порушення ПДР України, керуючи транспортним засобом.  

В судовому засіданні Тапаєв С.Р. свою провину визнав, стверджував, що він щиро кається в тій трагедії яка відбулася та просив призначити йому максимально м’яке покарання, по можливості застосувати положення ст.69 КК України. Однак суд вважав, що відповідним до наслідків вчиненого правопорушення буде покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст. 286 КК України, та не найшов підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

На вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області обвинуваченим Тапаєвим С.Р., його захисниками та потерпілою були подані апеляційні скарги.

10 січня 2018 року Колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області були розглянуті апеляційні скарги на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений Тапаєв С.Р., не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність своєї вини та правильність кваліфікації дій, просив змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити покарання за ч.3 ст.286 КК України із застосуванням положень ст.. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі положень ст. 75 КК України, звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком та покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обґрунтовуючи доводи скарги, захисники посилалися на те, що при призначенні покарання обвинуваченому Тапаєву С.Р. судом належним чином не враховані пом’якшуючи його вину обставини, а саме щире каяття, повне визнання вини та активне сприяння розкриттю злочину. Також просили врахувати позитивну характеристику та наявність у нього малолітніх дітей.

Потерпіла, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через суворість, просила врахувати, що при призначенні обвинуваченому покарання, судом, хоча і зазначена у вироку, але фактично не врахована її позиція, згідно якої вона просила суворо не карати Тапаєва С.Р. та не позбавляти його волі.

Прокурор, заперечував проти задоволення апеляційних скарг потерпілої, обвинуваченого та його захисників, вирок суду просив залишити без змін, як законний та обґрунтований.

Колегія суддів апеляційні скарги потерпілої, обвинуваченого та його захисників задовольнила частково. Перевіряючи доводи поданих апеляційних скарг про невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого Тапаєвим С.Р. злочину та його особі внаслідок суворості, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг потерпілої, обвинуваченого та захисників  про можливість призначення Тапаєву С.Р. основного покарання з застосуванням ст. 69 КК України є слушними.

З урахуванням особи Тапаєва С.Р., того факту, що злочин, у вчиненні якого він обвинувачується, відноситься до категорії тяжких, але скоєний ним з необережності, встановлених судом обставин, які пом’якшують покарання – визнання ним вини та ставлення до вчиненого, щирого каяття, а також позиції потерпілих, які не наполягають на суворому покаранні, колегія суддів призначила обвинуваченому основне покарання у вигляді позбавлення волі, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.3 ст. 286 КК України, за правилами ст. 69 КК України, що є справедливим та відповідає меті покарання.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, постановила, вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області в частині призначеного покарання щодо Тапаєва Султана Руслановича – змінити.

Вважати Тапаєва Султана Руслановича засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.

За повідомленням прес-служби суду