З ким краще жити однорічній дівчинці – з мамою чи татом – встановлював Полонський районний суд. Для визначення місця проживання дитини до судової інстанції з позовами звернулися обоє батьків.

Жінка у позовній заяві пояснила, що після діагностування у неї серйозної хвороби, змушена була лягти на стаціонарне лікування, залишивши маленьку доньку з чоловіком і його батьками. Та коли повернулася після лікування, на поріг квартири родичі її не пустили, не давши навіть побачитися з маленькою донькою. Аби відстояти своє право на виховання дитини, пішла до суду.

Із зустрічним позовом до Полонської Феміди звернувся і її чоловік. Він запевнив, що після пологів дружина постійно хворіє, тож він переживає, що та може заразити дитину. Відтак просить суд визначити місце проживання доньки з ним.

У суді свої прохання позивачі підтримали. А представник служби у справах дітей під час засідання пояснила, що ще у серпні 2017 року працівники служби проводили бесіди і обстежували умови проживання обох батьків. За їх результатами комісія з питань захисту прав дитини Полонської РДА прийняла рішення залишити дитину з матір’ю.

До такого ж висновку прийшов і суд. Посилаючись на принцип 6 Декларації прав дитини, яким проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Також беручи до уваги ставлення батьків до своїх обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення (згідно з Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини).

«Під час розгляду справи встановлено, що мати дитини має постійне місце проживання, створила умови для проживання, виховання та розвитку дитини, пролікувалась та може перебувати разом з дитиною, не зловживає спиртними напоями, не вживає наркотичні засоби, беззаперечних доказів, що своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини по справі не надано», – ідеться у рішенні суду.

Також чоловік не надав суду доказів, що він має постійне місце роботи, навпаки, пояснив, що живе за рахунок батьків у їхній квартирі.

Отже, на підставі цього позов матері про визначення місця проживання дитини з нею суд задовольнив, у зустрічному позові чоловіка до своєї дружини – відмовив.

Рішення не набрало законної сили і може бути оскаржене в апеляційній інстанції.

За повідомленням прес-служби суду