Останнім часом спостерігається тенденція до поширення спроб учасників розгляду окремих судових справ здійснити втручання у здійснення правосуддя та протиправно вплинути на суддів Обухівського районного суду Київської області з метою винесення «потрібних» судових рішень у конкретних справах.

Так, у мережі Інтернет поширена інформація про подання позивачами і їх представником дисциплінарної скарги на суддю, що розглядає їх позов.

Як вбачається із оприлюднених у мережі Інтернет статтях на різних сайтах адвокатом Лупейком О.В. організовано широку інформаційну кампанію із дискредитації Обухівського районного суду Київської області та судді цього суду Зінченка Олександра Миколайовича, який зі слів Лупейка О.В., «систематично ухиляється від винесення судового рішення по даній справі. …під різними надуманими приводами переносив судові засідання, спеціально об’єднав цю справу з іншими,» і т.д., про що адвокатом було подано дисциплінарну скаргу до Вищої ради правосуддя, а процесс її подання було висвітлено у зазначених вище статтях.

При цьому у таких статтях в мережі Інтернет наведені цитати із виступів адвоката Лупейка О.В. про те, що «суддя може поплатитися навіть своєю посадою», «такі судді, як Олександр Зінченко паплюжать честь судової системи»,  «…суддя, але не хоче ухвалювати жодного рішення лише через те, що досі не було прецедентів. Якщо одного такого суддю звільнять, то інші будуть поступати згідно закону».

Лупейко О.В. є одним із представників позивачів у цивільних справах за позовами майже шестиста мешканців Васильківського району до ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «БРСМ-Нафта», ТОВ «Укртрансойл-2009», ТОВ «Парком Транс» про відшкодування моральної шкоди на загальну суму майже п’ятсот мільйонів гривень, а також за позовами більше п’ятисот громадян до ПАТ «Центренерго» про стягнення коштів на загальну суму майже п’ятсот мільйонів гривень. Саме у цій справі кожен із позивачів просить стягнути на його користь по 1 843 200 грн.  

Таким чином, оскільки Лупейко О.В. є учасником цілого ряду судових проваджень, в тому числі у справі №372/4412/15-ц за позовом  Кострубіцького С.П., Жеребка М.Г., Зварич Г.Д., Пастух Г.В., Лукашенка В.С., Пустової З.В. до ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «БРСМ-Нафта», ТОВ «Укртрансойл-2009», ТОВ «Парком Транс» про відшкодування моральної шкоди, яка зазначена у дисциплінарній скарзі, розповсюджувані ним негативні відомості стосуються незгоди із прийнятими суддею Зінченком О.М. судовими і процесуальними рішеннями у цій же цивільній справі № 372/4412/15-ц слід звернути увагу, що станом на цей час розгляд вказаної цивільної справи не завершено, остаточне судове рішення за наслідками вирішення спору не прийнято.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи та даних автоматизованої системи документообігу суду абсолютна більшість випадків оголошення перерв у судовому засіданні з розгляду цивільної справи № 372/4412/15-ц викликана процесуальною поведінкою представників позивача та обумовлена необхідністю створення умов для задоволення їх численних клопотань і заяв про відвід судді, витребування доказів, виклик всіх позивачів як свідків, виклик значної кількості інших свідків тощо.

Також слід відмітити, що тривалість розгляду вказаних цивільних справ пов’язана із надзвичайно високим рівнем навантаження на суддів Обухівського районного суду Київської області, в тому числі суддю Зінченка О.М., який також є слідчим суддею.

Так, протягом 2015-2017 років кількість суддів, що відправляють правосуддя в суді зменшилась до 4-х із 10-ти передбачених штатним розписом, а кількість судових справ значно збільшилась як в абсолютному значенні загалом по суду, так і особливо по кожному повноважному судді. Додаткове навантаження спричиняє необхідність колегіального розгляду кримінальних проваджень, де підсудність була змінена через недостатність у інших судах області суддів для формування колегій.  

При цьому суддею Зінченком О.М. регулярно проводяться судові засідання, в тому числі у вказаній вище цивільній справі їх було проведено більше сорока.

Незалежність і недоторканність суддів гарантуються статтями 126, 129 Конституції України, якими встановлено, що вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється у Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов’язані шанувати незалежність судових органів та дотримуватися її. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз або прямого чи непрямого втручання з будь-якого боку і хоч би з яких причин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.

Реалізація зазначених правових гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій із забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави (статті 3, 8, 55 Конституції України).

Офіційне тлумачення вищевказаних положень Конституції України стосовно незалежності і недоторканності суддів та заборони впливу на суддів у будь-який спосіб надано Рішенням Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу.

Конституційний Суд України в Рішенні від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011 “У справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України “Про Вищу раду юстиції” встановив, що надання оцінки вчинених суддею процесуальних дій до винесення ним остаточного рішення у справі є втручанням у здійснення правосуддя, що суперечить Конституції України.

Частина п’ята статті 47 Закону зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, а також фізичних і юридичних осіб та їх об’єднання поважати незалежність судді і не посягати на неї. 

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Як роз’яснено у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади», втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв’язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання.

Статтею 376 Кримінального кодексу передбачена кримінальна відповідальність за втручання у діяльність судових органів, в тому числі встановлено, що втручання в будь-якій формі в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення може каратись, зокрема, позбавленням волі на строк до трьох років.

Лише протягом останнього тижня судді Обухівського районного суду Київської області вимушені були реагувати на грубі прояви втручання у їх діяльність шляхом, зокрема, повідомлення Генерального прокурора України про вчинення злочину, передбаченого ст.376 КК України одним із народних депутатів України, який є відповідачем у цивільній справі про витребування у нього земельної ділянки водного фонду за позовом прокурора в інтересах держави, а також шляхом подання відповідних повідомлень до Вищої ради правосуддя. Раніше судді також неодноразово вживали аналогічні заходи захисту суддівської незалежності і будуть їх вживати надалі у випадку необхідності.

Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави, вона потрібна насамперед для суспільства і його нормального розвитку, а не лише суддям.

Народна мудрість говорить: «Той, хто не має аргументів у спорі, переходить на особистості».

Наголошуємо, що розгляд судових справ здійснюється на засадах гласності, змагальності сторін та диспозитивності судочинства, майже всі судові засідання є відкритими і фіксуються за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, чинним законодавством передбачено можливість перегляду прийнятих судом першої інстанції рішень судами двох вищих інстанцій. Встановлений процесуальними кодексами порядок розгляду судових справ забезпечує нехарактерний для інших гілок державної влади рівень прозорості і відкритості прийняття рішень судом.  

Суд закликає осіб, що беруть участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки, захищати свої права у передбачений законом спосіб, завчасно і належно готуватись до участі в процесі, приймати участь у відкритих судових засіданнях, сприяти у забезпеченні повноти, всебічності та об’єктивності розгляду справи шляхом подання доказів, обгрунтування і доведення своєї правової позиції, оскарження судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, а також утримуватись від здійснення незаконного впливу на суддів, уникати втручання у здійснення правосуддя.  

За повідомленням прес-служби суду