07 грудня 2017 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області завершено розгляд кримінального  провадження за обвинуваченням громадянина Б. (уродженця м. Зміїв, Харківської області, не судимого) у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна та кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Під час розгляду кримінального провадження встановлено, що за версією слідства у ніч з 19 по 20 листопада 2015 року, обвинувачений Б. знаходячись біля будинку, який розташований по вул. Сакко і Ванцетті в м. Ізюм, Харківської області,  маючи умисел на крадіжку чужого майна, скориставшись незачиненими дверима капота автомобіля ВАЗ 2103, який  належить  громадянину Л., мешканцю міста Ізюм, таємно викрав з нього акумуляторну батарею, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачений Б., приблизно о 03-00 годині 20 листопада 2015 року, знаходячись біля будинку по вул. Червоноармійській у м. Ізюм, Харківської області, повторно, маючи умисел на крадіжку чужого майна, таємно викрав з автомобіля «ТАТА», що належить на праві повної матеріальної відповідальності громадянину К., мешканцю міста Ізюм, акумуляторну батарею, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.

Органом досудового розслідування не було надано  достатніх доказів для доведення винуватості та причетності обвинуваченого Б. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч. 2 ст. 185 КК України.

Судом було встановлено, що докази представлені в судовому засіданні були отримані органами досудового розслідування  з численними порушеннями фундаментальних прав та свобод людини, гарантованих Конституцією  та законами України, міжнародними договорами, згодою на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в тому числі проведено ряд слідчих дій без понятих, здійснено обшук автомобіля без дозволу власника та ухвали суду.

Оцінивши всі докази та обставини справи суд зробив висновок, що пред’явлене обвинувачення ґрунтується лише на одних  суперечностях та припущеннях, а тому ухвалив визнати обвинуваченого Б. невинуватим у пред'явленому обвинуваченні, а саме  в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 та ч.2 ст. 185 КК України та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України через недоведеність вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень.

Під час ухвалення вироку головуючим суддею було застосовано п.2 ст. 6  Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського Суду з прав людини, так зокрема застосовано рішення ЄСПЛ у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України»,«Яременко проти України», «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», “Мінеллі проти Швейцарії”.

Також,  зважаючи на встановлені під час судового розгляду численні порушення під час проведення слідчих дій, які були допущені слідчими Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області,  судом винесено ухвалу з повідомленням прокурора про необхідність вирішення питання про  притягнення до кримінальної відповідальності слідчого Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області.

Вирок не набрав законної сили та може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 30 діб з моменту його проголошення.

З повним текстом вироку та окремої ухвали суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером справи 623/374/16-к.

За повідомленням прес-служби суду