До Закарпатського апеляційного суду в період після повномасштабного вторгнення рф надійшли близько двох десятків справ, пов’язаних з колабораційною діяльністю та пособництву державі-агресору. 

25 травня 2026 року колегія суддів Закарпатського апеляційного суду у відкритому судовому засіданні розглянула апеляційну скаргу захисника на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2025 року про обвинувачення уродженки смт Троїцьке Луганської області у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України (Пособництво державі-агресору).

Обставини справи

Починаючи з березня 2022 року, Троїцька селищна територіальна громада Сватівського району Луганської області тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації. Захоплену військовим шляхом територію фактично контролювала т. зв. «Луганська Народна Республіка».

Судом встановлено, що після тимчасової військової окупації частини населених пунктів Луганської області представники збройних формувань російської федерації фактично узурпували всі владні повноваження на території громади. Таким чином на матеріально-технічній базі існуючої на території Луганської області та незаконно захопленій представниками воєнізованих формувань регіональної філії АТ «Укрзалізниця» було створене т.зв. підприємство «Луганська залізниця» (мовою оригіналу «Государственное унитарное предприятие Луганской Народной Республики «Луганская железная дорога»).

Також встановлено, що обвинувачена, будучи громадянкою України, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію та окупаційну політику рф на території України, прийняла пропозицію осіб із числа представників держави-агресора та добровільно зайняла посаду начальниці однієї із станцій відокремленого підрозділу т.зв. «Станція Луганськ» ДУЛ ЛНР «Луганська залізниця». Тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, жінка почала надавати допомогу державі-агресору, збройним формуванням, адміністрації держави-агресора, що діяли на тимчасово окупованій частині Луганської області.

Окрім того, матеріалами кримінально провадження встановлено, що обвинувачена за вказівками керівництва т.зв. ДУЛ ЛНР «Луганська залізниця» сприяла подоланню опору місцевого населення щодо окупаційної влади та завоюванню прихильності місцевих мешканців, формуванню у останніх негативної думки про українську владу, тобто таким чином підтримала рішення та дії держави–агресора та з метою завдання шкоди Україні добровільно підготувала і передала матеріальні ресурси та інші активи окупантам.

Суд першої інстанції визнав обвинувачену винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України (Пособництво державі-агресору), та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних органах строком на 11 років, з конфіскацією всього належного їй майна.

Строк відбування основного покарання буде рахуватися з моменту фактичного затримання після набрання вироком суду законної сили. Строк додаткового покарання - з моменту відбуття основного покарання.

Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції захисник обвинуваченої просив призначити обвинуваченій мінімально можливе покарання.

За результатами розгляду справи в Закарпатському апеляційному суді колегія суддів не знайшла підстав для  пом’якшення призначеного покарання обвинуваченій, у зв’язку з чим скаргу сторони захисту залишила без задоволення, а вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.11.2025 - без змін.

Важливо:

Українські вироки документують системність російської агресії. 

Навіть якщо злочинець переховується на тимчасово окупованих територіях або в рф, вирок дозволяє оголосити особу в розшук через Інтерпол, що фактично робить її "невиїзною" у цивілізований світ. Крім того, за злочини проти основ національної безпеки строки давності не застосовуються, тобто покарання може наздогнати особу і через багато років.

Вирок суду, що набрав законної сили, є головним інструментом для стягнення активів колаборантів у дохід держави, а також це важливий аргумент для іноземних партнерів, щоб заморожувати та конфісковувати активи зрадників за кордоном.

Тільки через вирок суду можна офіційно: позбавити особу державних нагород, почесних звань та пенсій, накласти заборону на право обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на тривалий термін.

Для суспільства це є сигналом, що держава фіксує кожен факт зради та дає йому належну правову оцінку. Для потенційних колаборантів – це демонстрація того, що відсутність у залі суду не зупиняє правосуддя ("заочний" процес не означає "формальний").