Практика ЄСПЛ є реальним інструментом захисту прав людини, а Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод має тлумачитися з огляду на сучасні умови. Саме на цьому наголосив суддя Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич під час виступу на курсі «Критерії прийнятності заяв, поданих до ЄСПЛ», організованому проєктом Ради Європи «HELP (Освіта в галузі прав людини для представників юридичних професій) для України, в тому числі під час війни. Фаза ІІ».

Спікер нагадав про нормативні засади застосування практики ЄСПЛ в Україні. Зокрема, відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і Конвенція, і практика ЄСПЛ застосовуються національними судами як джерело права. При цьому, зауважив суддя, враховувати потрібно не лише рішення проти України, а й рішення щодо інших держав, а також ті справи, у яких ЄСПЛ не встановив порушення, адже вони також містять важливі правові орієнтири.

Окремий блок виступу стосувався правил використання практики ЄСПЛ у правовій аргументації. Доповідач зазначив, що посилання на рішення ЄСПЛ має бути доречним, релевантним до обставин конкретної справи і відповідати національному правовому контексту. Неприпустимим є формальне або вибіркове цитування окремих фраз без урахування повного змісту рішення й тих обставин, за яких ЄСПЛ дійшов відповідного висновку.

Також суддя детально зупинився на корисних ресурсах для роботи з практикою ЄСПЛ. Серед них – офіційна база даних HUDOC та українськомовна версія Платформи обміну знаннями ЄСПЛ (Knowledge Sharing Platform). Ці ресурси дають змогу оперативно знаходити необхідні рішення, аналітичні матеріали та огляди практики ЄСПЛ за окремим статтями Конвенції.

Розповів спікер і про Протокол № 16 до Конвенції, який передбачає можливість звернення вищих національних судів до ЄСПЛ за консультативними висновками. Він нагадав, що такі висновки не є обов’язковими, однак мають вагоме значення для правильного застосування стандартів Конвенції на національному рівні. Віталій Уркевич повідомив, що 5 березня 2026 року на запит Верховного Суду Україна отримала перший в історії держави консультативний висновок ЄСПЛ. Він стосувався належності приміщення монастиря до категорії «житло» в розумінні ст. 8 Конвенції, а також питання юрисдикції національного суду в такій категорії спорів.

Крім того, спікер зазначив, що нині ЄСПЛ прийняв до розгляду ще один запит Верховного Суду у справі адміністративної юрисдикції, у якій виникло запитання, чи може національний суд, визнавши фінансову санкцію непропорційною, застосувати меншу санкцію, не передбачену законом, але таку, що відповідає вимозі пропорційності.

Окрему частину виступу було присвячено перегляду рішень національних судів на підставі рішень ЄСПЛ. Саме Велика Палата ВС здійснює перегляд судових рішень за виключними обставинами після встановлення ЄСПЛ порушення Україною положень Конвенції.

Суддя звернув увагу на строки такого звернення і зауважив, що після отримання повідомлення про набуття рішенням ЄСПЛ статусу остаточного заявник має діяти оперативно й подати заяву про перегляд протягом 30 днів. Водночас він окремо зупинився на зміні законодавчого підходу щодо десятирічного строку з моменту винесення рішення національного суду для подання заяви про його перегляд, зазначивши, що на сьогодні цей строк може бути поновлений судом.

Спікер також навів низку прикладів із практики ВП ВС, які демонструють, якими можуть бути наслідки рішень ЄСПЛ для національної правової системи.

Зокрема, у справі щодо порушення права заявника на мирне володіння майном внаслідок застосування санкції за порушення митних правил ВП ВС, аналізуючи рішення ЄСПЛ, дійшла висновку про необхідність виключення конфіскації грошових коштів як непропорційного заходу, залишивши при цьому штраф. В іншій справі, що стосувалася порушення процесуального аспекту п. 1 ст. 2 Конвенції, було скасовано судові рішення і призначено новий судовий розгляд скарги представника потерпілого на постанову про закриття кримінального провадження.

Віталій Уркевич розглянув і майнові спори, що стосуються земельних відносин і захисту прав добросовісного набувача. Він наголосив, що практика ЄСПЛ у таких категоріях справ фактично впливає на формування нових законодавчих підходів в Україні. Як приклад суддя навів Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», який передбачає, зокрема, механізм компенсації добросовісному набувачу вартості нерухомого майна шляхом внесення позивачем відповідної суми на депозит суду. Зараз триває активне напрацювання судової практики щодо імплементації цих законодавчих новел.

Доповідач наголосив, що практика ЄСПЛ є важливим інструментом імлементації положень Конвенції. Правильне розуміння і застосування цієї практики мають безпосереднє значення як для захисту прав людини, так і для розвитку національної судової практики.

Захід організовано у співпраці з Вищою школою адвокатури НААУ та Координаційним центром з надання правничої допомоги.

Фото надали організатори.

Верховний Суд