Як встановив суд, 1 липня 2025 року у спальні квартири у м. Хмельницькому чоловік дістав із тумбочки ручну бойову гранату, передав її співмешканці й висмикнув запобіжне кільце, привівши у бойову готовність. Жінка не втримала її в руці – граната упала поряд і вибухнула.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції обвинувачений пояснив свої дії наміром «ефектно зробити пропозицію» дівчині.

Вирок оскаржував захисник: просив звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання. На думку адвоката, суд першої інстанції не повною мірою врахував визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність завданої шкоди, а також висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.

Апеляційний суд звернув увагу, що підсудний привів у бойовий стан ручну бойову гранату, яка призначена для ураження живої сили противника та має значну вражаючу здатність. Незаконне поводження з таким боєприпасом становить значно більшу суспільну небезпеку порівняно з іншими видами боєприпасів чи вогнепальної зброї. За своїм характером така граната в умовах цивільного життя може бути використана лише для злочинних дій.  

Колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції врахував усі обставини, на які посилався апелянт, і саме вони стали підставою для призначення обвинуваченому мінімального покарання в межах санкції інкримінованого йому злочину.

За результатами розгляду апеляційний суд залишив апеляційну скаргу захисника обвинуваченого без задоволення, а вирок суду першої інстанції – без змін.

З текстом ухвали апеляційного суду у справі № 686/24742/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.