Про це та інші спірні питання судової практики йшлося в лекції секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі ВС Дмитра Луспеника «Наказне провадження та заочний розгляд справи як спрощені види цивільного судочинства: спірні питання судової практики», проведеної в рамках підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів Національної шкоди суддів України.

Спірні питання судової практики в наказному провадженні та при заочному розгляді справ здебільшого пов’язані з тим, що не всі судові рішення оскаржуються або до суду апеляційної, або до суду касаційної інстанції. І саме це зумовило вибір теми лекції.

Лектор звернув увагу на те, що заочний розгляд справи, на відміну від наказного провадження, не належить до спрощених видів судових проваджень, оскільки відповідна глава ЦПК України розташована в розділі цього Кодексу про позовне провадження. При заочному розгляді справи дотримуються всіх загальних засад цивільного процесу, а розгляд справи проводиться за загальними правилами ЦПК України, з винятками, визначеними відповідною главою ЦПК України. Натомість норми ЦПК України про наказне провадження  являють собою закритий нормативний комплекс, на який не поширюється дія інших процесуальних порядків, за винятком чітко передбачених відсильних норм.

Дмитро Луспеник детально зупинився за умовах і вимогах, за якими видається судовий наказ, умовах і підставах як для відмови у видачі судового наказу, так і для скасування судового наказу, набрання ним законної сили. Посилаючись на судову практику КЦС ВС і Великої Палати ВС, він зазначив, що заяви про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги (п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України) подаються за місцем знаходження нерухомого майна, тобто за виключною підсудністю (ч. 1 ст. 30 ЦПК України). Тож виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов’язків, що пов’язані з нерухомим майном.

Також лектор роз’яснив суддям спірні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки нормативне закріплення цього питання суттєво відрізняється від нормативного врегулювання в позовному провадженні.

Особливу увагу Дмитро Луспеник звернув на цифровізацію судочинства в наказному провадженні, а саме вказав, що перебування / реєстрація боржника на тимчасово окупованій території не є підставою ні для відкладення видачі судового наказу, ні для зупинення провадження у справі, та надав рекомендації для вчинення відповідних процесуальних дій.

Щодо заочного розгляду справи, то Дмитро Луспеник зазначив, що умовами проведення заочного розгляду справи є: 1) належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання; 2) нез’явлення відповідача в судове засідання без поважних причин (об'єктивний фактор) або без повідомлення причин (суб’єктивний фактор); 3) неподання відповідачем відзиву на позовну заяву; 4) відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. Лише в разі одночасного існування всіх перелічених умов суд може ухвалити заочне рішення в справі (ч. 1 ст. 280 ЦПК України).

Лектор навів приклади із судової практики щодо умов і підстав для перегляду та скасування заочного рішення.

З огляду на, по суті, відсутність судової практики судів вищих інстанцій і деяке різне розуміння певних проблем судової практики науковцями-процесуалістами Дмитро Луспеник детально зупинився на таких проблемах заочного розгляду справи, як: 

• можливість ухвалення заочного рішення, якщо: 1) позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності; 2) відповідач був присутнім, але залишив залу судового засідання (ч. 6 ст. 223 ЦПК України) або був судом видалений, або подав заяву про розгляд справи за його відсутності;
• чи можливий заочний розгляд справи у разі явки в судове засідання лише представника відповідача;
• можливість ухвалення заочного рішення суду при першій неявці відповідача;
• можливість заочного розгляду справи, якщо після початку розгляду справи і постановлення ухвали про заочний розгляд відповідач з'явився в судове засідання;
• можливість ухвалення заочного рішення суду у спрощеному позовному провадженні або в підготовчому засіданні;
• яка форма заперечення позивача проти заочного розгляду справи;
• чи може прокурор у порядку представництва давати згоду на ухвалення заочного рішення;
• співучасть (множинність) на стороні як позивача або відповідача і почергове оскарження заочного рішення співвідповідачами;
• пред'явлення зустрічного позову та участь третіх осіб;
• одночасне оскарження заочного рішення: а) позивачем до суду апеляційної інстанції; б) відповідачем до суду, який його ухвалив, шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення; в) набрання заочним рішенням суду законної сили та ін.

На завершення лектор відповів на запитання суддів.

Презентація Дмитра Луспеника – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Nakazn_prov_zaocnh_rozgl.pdf 

Верховний Суд