Рівненський апеляційний суд залишив без змін оскаржене позивачкою рішення суду попередньої інстанції, оскільки той правильно, всебічно і повно встановив обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами, та застосував правові норми, що підлягали застосуванню при вирішенні спору.

Суду відомо, що сторони перебували у шлюбі, в якому народилося двоє дітей. Один із синів під час широкомасштабного вторгнення росії до України був призваний до лав ЗСУ. Під час виконання бойового завдання військовослужбовець загинув.

Матір покійного звернулася до місцевого суду з позовом до колишнього чоловіка про усунення його від права на отримання одноразової грошової допомоги та заборону проведення її виплати чи будь-яких грошових виплат у зв’язку із загибеллю їх сина.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд таке рішення мотивував тим, і з цим погодився суд апеляційної інстанції, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця належить не останньому, і вказане майнове право не входить до складу спадщини після його загибелі, а набувається у зв’язку з фактом його загибелі, тому приписи Цивільного кодексу України щодо спадкування незастосовні до регулювання спірних правовідносин між матір’ю та батьком загиблого, відтак обраний позивачкою спосіб захисту є неналежним.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, Рівненський  апеляційний суд у складі судової палати з розгляду цивільних справ взяв до уваги законодавство, чинне на час виникнення між сторонами спірних правовідносин.

Відповідно до положень Закону України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і їх сімей» (далі у тексті — Закон) у батьків загиблого виникло право на отримання грошової допомоги.

Згідно з пунктом першим статті 16 цього Закону, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У відповідності з пунктом другим цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі  (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби.

Згідно зі ст. 16-1 Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту  2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, серед інших, мають батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

Статтею 16-4 Закону закріплено підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов’язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за життя.

Отже, у спірних правовідносинах для усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги необхідно встановити факт ухилення ним від виконання обов’язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за життя.

Позивачка не довела за допомогою належних та допустимих доказів наявності заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина чи притягнення колишнього чоловіка до юридичної відповідальності за їх несплату.

У матеріалах справи міститься витяг з виконавчого провадження, з якого вбачається, що виконавче провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з відповідача завершено у зв’язку із поверненням виконавчого документа позивачці за її письмовою заявою.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону військовослужбовець, військовозобов’язаний або резервіст має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках.

Син сторін у справі не скористався правом на позбавлення батька відповідної грошової допомоги та не зробив відповідне особисте розпорядження.

Оскільки відповідач не позбавлений батьківських прав стосовно сина і на момент його смерті мав правовий статус батька з усією сукупністю прав, заснованих на спорідненості зі своєю дитиною, він не може бути позбавлений права на отримання грошових виплат у зв’язку із його загибеллю.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 6 листопада 2025 року у справі № 557/314/25 (провадження № 22-ц/4815/1418/25).