Тому залишив оскаржуване позивачкою рішення місцевого суду, яким їй відмовлено у задоволенні позову до колишнього чоловіка, котрий категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав, без змін.

Після розірвання шлюбу, у якому народилося двоє дітей, а колишній чоловік заборгував близько 200 тисяч гривень аліментів, позивачка звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка про позбавлення його батьківських прав.

Оскільки місцевий суд відмовив їй у задоволенні позовних вимог, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей, позивачка оскаржила судове рішення до Рівненського апеляційного суду, просила його скасувати та задовольнити її позовні вимоги.

У вину колишньому чоловікові позивачка ставила не лише його недбале ставлення до дітей та заборгованість зі сплати аліментів, але й вказувала на ігрову та наркотичну залежність відповідача й факт притягнення його до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп’яніння.

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ прийшов до висновку про відмову у задоволенні апеляційних вимог позивачки з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка вдруге взяла шлюб і в ньому народилася дитина.

Відповідач у 2018 році дійсно притягувався до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Однак із 2020 року і дотепер бореться з наркозалежністю та перебуває на програмі замісної підтримувальної терапії, отримуючи за призначенням лікаря-нарколога препарат для амбулаторного прийому.

Висновком органу опіки та піклування виконкому Рівненської міської ради визнано недоцільним позбавлення відповідача батьківських прав стосовно дітей, оскільки під час бесіди він пояснив, що категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав. Вказав, що любить їх, по мірі можливості зустрічається з ними і допомагає матеріально.

Натомість служба у справах дітей територіальної громади, у якій проживає позивачка з родиною, не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав.

У позовній заяві сторона покликалася на положення пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України (далі у тексті — СК України), як на підставу для позбавлення відповідача батьківських прав. У ній вказується, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Пунктом 4 частини 1 статті 164 СК України встановлено самостійну підставу для позбавлення батьківських прав, якщо мати, батько є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Факт звернення відповідача до лікаря-нарколога спеціалізованого медичного закладу  по програмі замісної терапії не є беззаперечним доказом, що він є хронічним наркоманом.

Клопотання про визначення судово-медичної експертизи у справі для встановлення хронічності захворювання позивачка не заявляла.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що рішення про позбавлення батьківських прав має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов’язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов’язків) позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Враховуючи встановлені обставини справи, приймаючи до уваги інтереси дітей, приписи наведених вище норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а також зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, апеляційний суд виснував про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав та апеляційної скарги позивачки, тому залишив оскаржуване рішення суду попередньої інстанції без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції попередив відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та попередив, що в разі ухилення від виконання батьківських обов’язків він може бути позбавлений батьківських прав відносно дітей.

Контроль за виконанням відповідачем своїх батьківських обов’язків покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 05 грудня 2024 року у справі № 569/21975/23 (провадження № 22-ц/4815/1364/24).