Використання імені фізичної особи в творі, який висвітлює не лише об’єктивні події, а й містить домисел авторів, може свідчити про порушення особистого немайнового права особи на використання власного імені. Використання імені будь-якої особи без її дозволу є неправомірним. Підставою для захисту порушеного права є сам факт використання імені незалежно від характеру поширеної при цьому інформації про особу.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду за позовом про припинення порушення прав та відшкодування моральної шкоди.

На українському телеканалі відбулася прем’єра серіалу, в якому висвітлено події, пов’язані з аварією на ЧАЕС. Зображуючи позивачку та її чоловіка, який помер, як персонажів серіалу, використали їхні імена. Позивачка вказувала, що внаслідок виробництва та розповсюдження серіалу було порушено її особисте немайнове право на використання імені, а також імені чоловіка, оскільки відповідного дозволу вони не давали.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції зазначив, що законодавством України не врегульовано питання використання імені у творі, який правомірно створюється на підставі раніше опублікованого твору з використанням імен його персонажів. Виробництво серіалу здійснювалось, зокрема, на підставі отриманого права на використання книги про ЧАЕС від її автора, а також на підставі архівних матеріалів та відеозаписів. Інформація про позивачку та її чоловіка була загальновідомою до створення серіалу.

Апеляційний суд змінив мотиви попереднього рішення для відмови в задоволенні позову. Зокрема, вказав, що хоч серіал є художнім твором, однак персонажі позивачки та її чоловіка не є створеними, а засновані на справжніх подіях і реальних учасниках цих подій. Положення ч. 2 та 3 ст. 296 ЦК України передбачають випадки, коли дозвіл на використання імені не вимагається.

КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду, передав справу на новий апеляційний розгляд, зробивши такі правові висновки.

Право на ім’я фізичної особи та право на його використання визначене у гл. 22 ЦК України, аналіз якої свідчить про те, що конкретна фізична особа, яка може бути ідентифікована за певним іменем, має виключне право на використання власного імені в художніх творах. Виключним правом відповідної фізичної особи є право на захист власного імені, мета цього правового механізму – можливість заборони третім особам на використання її імені у неприйнятних для неї сюжетах, які є домислом автора художного твору. У цьому випадку особа може ідентифікувати себе в розповідях третьої особи, оскільки будь-якій особі очевидно, коли йдеться саме про неї і коли використовується саме її ім’я в певному контексті у творі.

У ч. 3 ст.  296 ЦК України визначено виняток на використання імені фізичної особи без її згоди з тією метою, щоб не давати можливості відповідній особі цензурувати об’єктивні події, які дійсно відбулися і в яких вона безпосередньо брала участь, проте цей виняток стосується лише творів документального характеру.

Водночас використання імені фізичної особи в творі, який висвітлює не лише об’єктивні події, а й містить домисел авторів, може свідчити про порушення особистого немайнового права особи на використання власного імені. Таким чином, використання імені будь-якої особи без її дозволу є неправомірним. У такому випадку фізична особа має право вимагати зупинення порушення її прав і стягнення моральної шкоди.

Апеляційний суд на порушення вищевказаних вимог закону не перевірив доводів позивачки про те, що спірний серіал хоча й базується на реальних подіях, проте висвітлена в ньому історія не повністю відповідає дійсності, а частково є художнім домислом авторів. Разом з тим факт того, що серіал заснований на реальних подіях, не спростовує неточності та неправдивості сцен, у яких показано позивачку та її чоловіка.

Апеляційний суд не врахував, що в цій категорії справ правовою підставою для захисту порушеного права позивачки відповідно до положень ч. 2 ст. 296 ЦК України є сам факт використання її імені та імені її померлого чоловіка, незалежно від характеру поширеної при цьому інформації про осіб. Основним предметом доказування у цій справі є дослідження правомірності використання імені позивачки та її загиблого чоловіка у спірному серіалі, який не є документальним, тобто саме ці обставини має встановити суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Крім того, апеляційний суд на порушення вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України змінив предмет доказування у справі, оскільки позивачка зазначила про порушення її права на ім’я, тобто на порушення її особистого немайнового права, а суд апеляційної інстанції по суті досліджував предмет доказування, який фактично належить до категорії справ про захист честі та гідності, особливістю якої є врахування, у тому числі, суспільного інтересу, оціночних суджень тощо.

Постанова Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 752/7647/20 (провадження № 61-120св24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/119419654.

Верховний Суд