Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Василь Крат розповів про судову практику у сфері іпотеки на «Іпотечних читаннях – 2022», організованих Комітетом Асоціації правників України з цивільного, сімейного та спадкового права 27 грудня 2022 року.

Василь Крат виступив на тему «Право іпотеки: quo vadis?!». Оскільки минулорічні «Іпотечні читання» відбулися 23 квітня 2021 року, він побудував свою доповідь на аналізі практики Верховного Суду з того часу – за 20 останніх місяців.

Суддя відзначив такі зміни і тенденції за цей період:

• стабільно застосовувався принцип добросовісності – як у судовій практиці загалом, так і в іпотечних спорах;
• у судовій практиці було запроваджено кваліфікацію іпотеки як права на чужу річ;
• важливе значення мали принципи еластичності й спеціалітету;
• у праві іпотеки розпочалося застосування конструкцій «абстрактні правочини» та «каузальні правочини»;
• на вирішенні спорів позначилося розмежування вимог про стягнення боргу за основним зобов’язанням (actio in personam) і про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem);
• відбулася кваліфікація поновлення договору найму (tacite reconduction) як нікчемного правочину на підставі ст. 12 Закону України «Про іпотеку».

«Окрім зазначеного, загальним трендом у практиці як колегій, Об’єднаної палати КЦС ВС, так і Великої Палати ВС було застосування принципу розумності, зокрема і при вирішенні іпотечних спорів», – сказав Василь Крат.

Звичайно, як і на інших спорах, на цій категорії позначилася війна, в тому числі застосування внесених у профільне законодавство змін, пов’язаних із воєнним станом. 

Доповідач звернув увагу на постанову ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17. В цій справі на підставі судового рішення реєстратор скасував запис про обтяження нерухомого майна – іпотеку. Згодом судове рішення було скасоване вищою інстанцією. ВП вказала, що іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї в державному реєстрі. Вирішуючи такі спори, необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

При цьому ВП ВС визнала належною вимогою визнання права іпотекодержателя. «Тобто зроблено акцент на суб’єкті права, а не на самому праві. Хоча традиційно заявляються вимоги, наприклад, про визнання права оренди, права власності, а не права орендаря чи власника», – зазначив Василь Крат.

Також, додав він, важливим у цій постанові є висновок про правові наслідки скасованого судового рішення. Доповідач звернув увагу, що в таких ситуаціях часто намагаються застосувати конструкції, притаманні недійсності правочинів. Але судове рішення не може бути недійсним. «Базова позиція, яку висловила в цій постанові ВП ВС, – що саме собою скасоване судове рішення не повинно бути підставою для перегляду всіх юридичних фактів, які виникли, змінилися або припинилися на підставі відповідного рішення», – зауважив суддя. Цей підхід застосований і в постанові КЦС ВС від 29 вересня 2021 року у справі № 509/1157/18.

Постанова КЦС ВС від 16 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18 стосується поновлення договору найму на підставі ст. 764 ЦК України. «Специфіка цієї конструкції в тому, що поновлення, за своєю суттю, відбувається внаслідок вчинення правочину мовчанням (tacite reconduction). І ключовим питанням, яке постало перед касаційним судом, було: чи може такий правочин бути нікчемним внаслідок порушення ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку"», – сказав Василь Крат.

КЦС ВС дійшов висновку, що з урахуванням того, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на поновлення договору оренди, поновлення договору оренди (шляхом мовчазної згоди) є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків.

У постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 937/5316/20 КЦС ВС звернув увагу, що по своїй суті вимога про стягнення боргу за основним зобов’язанням (actio in personam) – це  зобов’язальний позов, водночас вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem) – речовий позов, і ці вимоги необхідно розмежовувати.

Одним із ключових питань у цій справі було те, чи переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо позичальник вчиняє ті чи інші дії за основним зобов’язанням.

КЦС ВС вказав, що вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов’язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов’язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.

Василь Крат зазначив, що іпотечних спорів, пов’язаних зі зміною в законодавстві через війну, у практиці Верховного Суду поки що небагато. Він навів як приклад постанову КЦС ВС від 13 липня 2022 року у справі № 202/939/18 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану. Касаційний суд вказав, що існують підстави для зупинення виконання рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Детальніше – у презентації Василя Крата: https://bit.ly/3FR8fsc.

Верховний Суд