Батьки учнів загальноосвітньої школи оскаржили рішення районної ради, яким ця школа І-ІІ ступенів реорганізована у школу І ступеня.

Позивачі вважали, що районна рада всупереч Закону України «Про загальну середню освіту» не попередила про реорганізацію навчального закладу та не взяла до уваги інтересів територіальної громади. На їхню думку, це порушило конституційне право дітей на освіту.

Відповідач пояснив, що прагнув підвищити якість освіти, сконцентрувати ресурси для зміцнення навчально-матеріальної бази шкіл, створити кращі  умови для освіти. Рішення прийнято через дефіцит коштів і незаповненість школи, у якій було лише чотири повних класи, а 4 і 8 класів не було.

Верховний Суд звернув увагу, що реорганізація та ліквідація загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням сесії місцевої ради. На час, коли виник спір, згода територіальної громади на реорганізацію і ліквідацію шкіл у сільській місцевості не вимагалася.

Законодавство передбачає обов’язковість загальної середньої освіти, однак не зобов’язує здобувати її лише в конкретному навчальному закладі.

Верховний Суд погодився, що реорганізація школи сприятиме забезпеченню інтересів дітей відповідно до положення ст. 3 Конвенції про права дитини, а тому залишив у силі рішення апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позовних вимог.

Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 290/791/16-а (адміністративне провадження № К/9901/4291/17).

Верховний Суд