Таке рішення постановили судді Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи № 800/186/17 за апеляційними скаргами Міністерства юстиції України та Вищої ради правосуддя на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року у справі за позовом колишнього судді ВСУ до Вищої ради правосуддя, третя особа – Міністерство юстиції України, про визнання незаконними та скасування рішень.

КАС ВС задовольнив позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення ВРП від 25 квітня 2017 року № 988/0/15-17 про визнання порушення суддею Верховного Суду України вимог щодо несумісності та звільнення його з посади, а також скасування ухвали ВРП від 23 травня 2017 року № 1223/0/15-17 про залишення без розгляду заяви позивача про звільнення з посади судді Верховного Суду України у відставку.

Велика Палата ВС задовольнила апеляційні скарги у цій справі та скасувала рішення КАС ВС, ухваливши нове судове рішення – про відмову у задоволенні позову.

Мін'юст і ВРП у своїх апеляційних скаргах зазначили, що ВРП не порушила вимог законодавства щодо дотримання конституційного права позивача на відставку. Законодавством встановлено єдиний порядок самоусунення суб'єкта люстрації, а саме  – повідомлення компетентних органів у заяві про те, що до нього застосовуються заборони, визначені ч. 3 або 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади». Натомість позивач не подав такої заяви у встановлений термін, що й стало підставою для застосування до нього заборони, визначеної ч. 3 ст. 1 цього Закону, оскільки така законодавча норма є імперативною.

ВП ВС встановила, що розгляд заяви позивача до ВРЮ про звільнення його з посади судді ВСУ у відставку розпочався в установленому законом порядку, адже її було подано після надходження до ВРЮ звернень Мін'юсту про визнання порушення позивачем вимог щодо несумісності. Таким чином, підстави для звільнення позивача з посади судді виникли раніше, ніж він виявив бажання звільнитись у відставку.

Рішення про відкладення розгляду заяви про звільнення позивача з посади судді ВСУ у відставку спрямоване на виконання вимог п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, статей 23, 24 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у межах наданих ВРЮ компетенції та повноважень. Крім того, тривалий розгляд заяви пов'язаний з реорганізацією ВРЮ у ВРП, відповідно до національного законодавства.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду встановила, що ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципу пропорційності.

З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду можна ознайомитися в ЄДРСР за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/79776400 .

За повідомленням прес-служби суду