У листопаді 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що з 2015 року він працював на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та з 06 листопада 2015 року був призначений Уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції. 26 травня 2017 року ним було викрито корупційні дії заступника директора з питань авіаційної безпеки з питань охорони та режиму Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та про виявлені грубі порушення ним було письмово проінформоване Національне агентство з питань запобігання корупції у встановленому законом порядку. Крім того, ним було письмово проінформований директор Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, начальник Управління запобігання корупції, внутрішніх розслідувань та державного фінансового моніторингу Міністерства інфраструктури України, Державний секретар Міністерства інфраструктури України. У зв`язку з цим зазначає, що відповідно до ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» є викривачем та не може бути звільнений чи примушений до звільнення. Незважаючи на це, Державному підприємству обслуговування повітряного руху України вдалося до прямого порушення ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» та протиправно звільнило його з роботи.

Тому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд - скасувати наказ від 27 жовтня 2017 №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині звільнення його з роботи з 30 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, та поновити його на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в іншому наказ від 27 жовтня 2017 року №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишити без змін; - стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 жовтня 2017 року по час фактичного поновлення на роботі в сумі 228949,76 грн., станом на 05 травня 2018 року, однак, якщо фактичне поновлення на роботі відбудеться пізніше 05 травня 2018 року, збільшити суму, що підлягає стягненню з відповідача на його користь за вимушений прогул на 1788,46 грн. за кожний наступний робочий день вимушеного прогулу.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано наказ від 27 жовтня 2017 року №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України в частині звільнення ОСОБА_2 з роботи з 30 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, та поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника служби безпеки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, в іншому наказ від 27 жовтня 2017 року №799/о Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишено без змін.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 жовтня 2017 року по 11 червня 2018 року включно в розмірі 271845,92 грн. з утриманням обов`язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Вирішено питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Державне підприємство обслуговування повітряного руху України просить рішення скасувати, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 Вказує, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відповідність ОСОБА_2 кваліфікаційним вимогам для зайняття посади начальника служби авіаційної безпеки, оскільки ОСОБА_2 не має вищої освіти відповідного напряму підготовки у сфері авіаційної безпеки, а також не має стажу за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки. Вважає, що судом не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_2 заявляв про свій намір подальшого звільнення представником профспілки, і яка надавала згоду на розірвання трудового договору з начальником служби безпеки - ОСОБА_2

ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, у встановленому апеляційним судом порядку, не надав.

Постановою апеляційного суду Київської області від 19.09.2018 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2018 року залишено без змін.

 При цьому суд виходив з того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що на підприємстві існує посада директора, а також посади заступників директора за напрямками роботи, зокрема посада заступника директора з авіаційної безпеки, режиму та охорони, якому підпорядкована служба авіаційної безпеки, охорони та режиму (наказ «Про введення в дію оновленої організаційної структури ти шатного розпису керівного складу Украероруху» від 06 липня 2017 року №236. Суд вважав доводи відповідача про те, що зазначені в Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників кваліфікаційні вимоги, в тому числі щодо стажу роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки не менше 3 роки, стосуються посади начальника служби авіаційної безпеки є необґрунтованими, а ту обставину, що позивач за своїм кваліфікаційним рівнем не відповідав зазначеній посаді начальника служби безпеки, відповідачем недоведеною. Дані про те, що кандидатура позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки не була погоджена органом державного управління діяльністю цивільної авіації (Міністерством інфраструктури України) відповідачем також надано не було. Суд дійшов висновку, що звільнення позивача із займаної посади начальника служби безпеки здійснено відповідачем з порушенням вимог ч.2 ст.40 КЗПП України та ч.3 ст.49-2 КЗпП України, оскільки за наявності вакантних посад на підприємстві та згоди позивача на переведення, відповідачем не було переведено позивача на посаду начальника служби авіаційної безпеки або, у разі відсутності у позивача відповідної кваліфікації для переведення на обрану ним посаду, не запропоновану іншу роботу на тому самому підприємстві. Суд вважав ту обставину, що позивач звертався до уповноваженого органом власника з письмовими заявами, а роботодавець надавав йому дні відпочинку і з збереженням середнього заробітку для вирішення питання власного працевлаштування, а також, ту обставину, що 24 жовтня 2017 року позивач звернувся із заявою на ім'я голови комісії Украероруху з питань гарантій, пільг та компенсацій, щодо надання йому грошової компенсації у зв'язку зі скороченням його посади, такими, що не свідчать про згоду позивача на його звільнення. Суд дійшов висновку, що посилання позивача про порушення відповідачем вимог ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» при його звільненні, є безпідставними та не доведеними.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених упунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч.1-3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно достатті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч.1 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Відповідно до ч.2 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоровю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, або їх близьких осіб, у звязку із здійсненим повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбаченіЗаконом України"Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".

Відповідно до ч.3 ст.53 Закону України «Про запобігання корупції»  особа або член її сімї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у звязку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Судом встановлено, що з 12 серпня 2014 року ОСОБА_2 працював на Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, спочатку на посаді заступника начальника служби безпеки, а у подальшому - з 24 листопада 2014 року по 25 жовтня 2015 року включно - на посаді начальника відділу охорони та захисту активів Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. З 26 жовтня 2015 року по 30 жовтня 2017 року (дата звільнення) включно - на посаді начальника служби безпеки, що підтверджується даними трудової книжки ОСОБА_2 та відповідними наказами по особовому складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про прийняття на роботу та переведення (т.1 а.с.53,54,56, 159-160).

Наказом т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 17 вересня 2015 року №320 ОСОБА_2 було призначено уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції із внесенням відповідних змін до функціональних обовязків (т.1 а.с.55).

Під час виконання обов`язків уповноваженої особи з питань запобігання корупції ОСОБА_2 повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції «Про можливе порушення Закону України «Про запобігання корупції», лист від 26 травня 2017 року №1-328-19/о (т.1 а.с.12).

Встановлено, що Національне агентство з питань запобігання корупції направило лист від 01 вересня 2017 року № 30-20/30820/17 директору Украероруху Бабейчуку Д.Г., в якому вказало на необхідність дотримання законодавства та недопущення порушення прав ОСОБА_2, визначених Законом України «Про запобігання корупції» (т.1 а.с.20-21).

В подальшому, у зв`язку з переведенням ОСОБА_2 на посаду начальника служби безпеки, наказом т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 06 листопада 2015 року №385 внесено відповідні зміни до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 17 вересня 2015 року №320 «Про призначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції» та викладено п.1 наказу в наступній редакції: «1.Призначити начальника служби безпеки ОСОБА_2 уповноваженою особою з питань запобігання та виявлення корупції із внесення відповідних змін до функціональних обовязків» (т.1 а.с.203).

06 липня 2017 року директором Державного підприємства обслуговування повітряного руху України видано наказ №236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу Украероруху» відповідно до якого, пунктом 1 передбачено: Ввести в дію з 10.07.2017: 1.1. Оновлену організаційну структуру Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (додаток) (т.2 а.с.48-50).

Пунктом 3.3 було також передбачено: Здійснити комплекс відповідних заходів, передбачених Кодексом законів про працю України щодо працівників структурних підрозділів Украероруху, посади яких скорочуються або для яких змінюються істотні умови праці.

Сторонами у справі не заперечується, що відповідно до Оновленої організаційної структури Державного підприємства обслуговування повітряного руху України замість служби безпеки була створена служба авіаційної безпеки, яка за змістом вищевказаного наказу підпорядковувалась заступнику директора з авіаційної безпеки, режиму та охорони.

На виконання наказу від 06 липня 2017 року №236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу Украероруху» 14 серпня 2017 року був виданий наказ т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Мельнікова В.А. «Про введення в дію штатних розписів відповідно до оновленої організаційної структури Украероруху», за змістом п.4 якого вирішено: «Вважати такими, що втрачають чинність з 08.11.2017 штатні розписи від 30.06.2017 №10.2-11-14, зокрема апарату управління Украероруху» (т.1 а.с.62-63).

З Додатку №2 до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 14 липня 2017 року №247 «Перелік посад, які підлягають скороченню в структурних підрозділах» вбачається, що у службі безпеки підлягала скороченню посада начальника, яку займав позивач ОСОБА_2 (т.1 а.с.140-143).

Встановлено, що відповідно до наказу директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 02 серпня 2017 року №562/о «Про призначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції» було звільнено від виконання функцій уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції начальника служби безпеки ОСОБА_2 з 01 серпня 2017 року та призначено на вказану посаду з 02 серпня 2017 року інженера відділу режиму та охорони служби безпеки ОСОБА_5 (т.1 а.с.8).

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України та відповідно до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 06 липня 2017 року №236 «Про введення в дію оновленої організаційної структури та штатного розпису керівного складу Украероруху», а також наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 14 липня 2017 року «Про заходи щодо реорганізації та оптимізації чисельності працівників Украероруху» 28 серпня 2017 року начальнику служби безпеки ОСОБА_2 було вручено Попередження про наступне вивільнення, а саме, що посада начальника служби безпеки буде скорочена 27 жовтня 2017 року (т.1 а.с.9).

Одночасно ОСОБА_2 був наданий перелік вакантних посад в цілому по підприємству (згідно зі змістом Попередження на 11 аркушах). Крім того, в попередженні зазначено, що при відсутності відповідних посад, які б відповідали кваліфікаційному рівню ОСОБА_2 або у разі відмови від запропонованих посад, трудовий договір з ним буде розірвано на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги.

Сторонами визнано, що 30 серпня 2017 року ОСОБА_2 була подана та зареєстрована за №2.2.1-48-536 заява з проханням його переведення на посаду начальника служби авіаційної безпеки Украероруху (т.1 а.с.10).

Як вбачається з Переліку вакантних посад, станом на 28 серпня 2017 року зазначена ОСОБА_2 у заяві про переведення посада начальника авіаційної безпеки була вакантною. Крім того, як визнано представниками відповідача дана посада залишалась вакантною на дату звільнення позивача та залишається вакантною на даний час (т.1 а.с.65-70).

Як визнано відповідачем, рішення щодо переведення позивача на вказану ним посаду, а також пропозицій щодо переведення на іншу вакантну посаду з моменту подання позивачем вищевказаної заяви про переведення від 30 серпня 2017 року відповідачем не приймалось.

Як стверджує відповідач, позивач не відповідав визначеній ним посаді по кваліфікаційним вимогам.

Так, з витягу з Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (Авіаційний транспорт. Випуск 68. Керівники начальник служби авіаційної безпеки), затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2002 №488, вбачається, що зазначений довідник передбачає кваліфікаційні вимоги щодо посади директора з авіаційної безпеки, в тому числі зазначені відповідачем кваліфікаційні вимоги: повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); післядипломна освіта у галузі управління і забезпечення авіаційної безпеки та системи управління якістю; стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки - не менше 3 років (т.1 а.с.137-138).

ОСОБА_2 має вищу освіту - диплом спеціаліста про закінчення Академії Служби безпеки України за спеціальністю правознавство, має кваліфікацію спеціаліста юриста; отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації щодо «Організації та управління фінансово-економічною безпекою на підприємствах України», свідоцтво НОМЕР_1 ВСП «Центр авіаційної підготовки та сертифікації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України» щодо «Первинної підготовки з основ авіаційної безпеки», сертифікат про навчання на семінарі «Антикорупційний менеджмент на підприємстві: забезпечення вимог законодавства», сертифікат про навчання на семінарі «Антикорупційний менеджмент підприємства: оцінка ефективності. Практичні питання», с сертифікат про навчання на семінарі «Як забезпечити комплексну безпеку фірми і антитерористичну захищеність її інфраструктури», а також має стаж роботи на керівних посадах в службі безпеки Украероруху з серпня 2014 року (т.1 а.с.159-160, т.2 а.с.53-58).

З 28 серпня 2014 року до моменту звільнення з підприємства 30 жовтня 2017 року ОСОБА_2 був членом Первинної профспілкової організації апарату управління Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, що підтверджується довідкою Голови профспілкового комітету ОСОБА_6 (т.1 а.с. 250).

Як вбачається з протоколу засідання профкому Первинної профспілкової організації апарату управління від 27 жовтня 2018 року №21-10 було вирішено надати згоду на звільнення ОСОБА_2 начальника служби безпеки Украероруху з роботи відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. При цьому, як зазначено в протоколі, розгляд проводився за участі чотирьох членів профкому та за відсутності представника адміністрації та позивача ОСОБА_2 (т.2 а.с.41).

З пояснень голови профкому ОСОБА_6 вбачається, що ОСОБА_2 надав згоду на своє звільнення у зв`язку із змінами в організаційній структурі Украероруху, відповідно до п.1 ст.40 КЗП України.

В суді апеляційної інстанції позивач ственржував, що він ні коли не надавав згоди на своє звільнення.

Наказом т.в.о. директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 27 жовтня 2017 року №799/о «З особового складу» ОСОБА_2, начальника служби безпеки Украероруху, звільнено з роботи 30 жовтня 2017 року за скороченням штату працівників п.1 ст.40 КЗпП України (п.1 Наказу).

Також наказано: виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 108277,78 грн. на підставі п.5.65.3 Колективного договору; вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст.44 КЗпП України, компенсацію за 23 календарних дні невикористаної щорічної відпустки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст. 40, 49-2, 235 КЗпП України, ст.53 Закону України «Про запобігання корупції».

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відповідність ОСОБА_2 кваліфікаційним вимогам для зайняття посади начальника служби авіаційної безпеки, оскільки ОСОБА_2 не має вищої освіти відповідного напряму підготовки у сфері авіаційної безпеки, а також не має стажу за професіями керівників нижчого рівня у структурі забезпечення авіаційної безпеки, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідач не надав суду доказів того, що вимоги до кандидата на посаду начальника служби авіаційної безпеки на момент вирішення питання призначення на зазначену посаду, були визначені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників або іншому нормативному документі, а посилання відповідача на Випуск 68. Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Керівники начальник служби авіаційної безпеки» не заслуговують на увагу, оскільки в ньому визначені вимоги до заступників керівника начальник служби авіаційної безпеки.

Доводи апеляційної скарги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про те, що судом не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_2 заявляв про свій намір подальшого звільнення представником профспілки, і яка надавала згоду на розірвання трудового договору з начальником служби безпеки - ОСОБА_2, також відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до чинного законодавства (ст.43 КЗпП України) попередня згода профспілкового органу на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу необхідна, якщо трудовий договір, укладений як на невизначений термін, так і на певний термін, розривається на підставах, передбачених п.1 (за винятком випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7, ст.40 і пунктах 2 і 3 ст.41 КЗпП України.

Після того, як профспілковий орган отримав подання на звільнення особи по одній із зазначених вище підстав, він повинен у триденний строк повідомити у письмовій формі про прийняте рішення власника або уповноважений ним орган.

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніше, ніж через місяць з дня одержання згоди профспілкового органу.

Згода на звільнення працівника з ініціативи адміністрації має бути дана уповноваженим на це законним органом - профспілковим органом, а не окремим членом профкому або його головою.

Право давати згоду на звільнення працівника надано правомочному складу профкому, тобто не менше половини числа обраних осіб у профспілці, які працюють на підприємстві на день розгляду подання, питання вирішується більшістю.

Подання має бути розглянуто в п'ятнадцятиденний строк, і у присутності працівника щодо якого зроблено подання. Без його присутності може бути розглянуто подання тільки за його згоди. За бажанням працівника на засіданні профспілкового комітету може бути присутньою інша особа від його імені або адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання, розгляд подання відкладається до наступного засідання, але в межах терміну, зазначеного раніше. При повторному не з`явленні працівника без поважних причин, подання розглядається без його присутності.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд питання про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади проводився за участі чотирьох членів профкому, за відсутності представника адміністрації та самого позивача ОСОБА_2, що суперечить вимогам ст.40 КЗП України. В матеріалах справи відсутня письмова згода позивача на звільнення.

Виключно усне повідомлення голови профкому ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 надав згоду на своє звільнення у зв`язку із змінами в організаційній структурі Украероруху, не можуть слугувати належним доказом того, що ОСОБА_2 дійсно надавав відповідну згоду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що трудові права позивача ОСОБА_2 були порушені відповідачем.

Відтак, апеляційний суд, вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних, і вірно застосував до правовідносин, що виникли між сторонами, положення ст.ст.40,43 КЗпП України.

 За повідомленням прес-служби суду