До апеляційного суду Одеської області надійшла апеляційна скарга П.В.В. на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2017 року, яким  встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: факт того, що П.Ф.М., яка померла о 2016 року дійсно являється тіткою М.Л.П. Встановлено факт прийняття М.Л.П. спадкового майна, яке відкрилося  після смерті її тітки – П.Ф.М., яка померла  о 2016 та складається з: 1/2 частини квартири, загальною площею 46,5 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, яка належить П.Ф.М. Визнано за М.Л.П. право власності на: 1/2 частину квартири, загальною площею 46,5 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, яка належить П.Ф.М.

В апеляційній скарзі П.В.В. зазначає, що він є спадкоємцем першої черги після смерті дідуся П.М.П. о 2016 р. та після смерті бабусі П.Ф.М.  в тому ж році.

Одночасно зазначає, що він у визначений законом строк звернувся з заявою про прийняття спадщини, проте вищезазначене рішення суду перешкоджає йому реалізувати своє право на спадкування, так як він знаходиться в місцях позбавлення волі.

Судом встановлено, що М.Л.П. звернулася до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що о 2016 року померла П.Ф.М, після смерті якої відкрилась спадщина у вигляді: 1/2 частини квартири, загальною площею 46,5 кв.м, житловою площею 25,4 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, на яку вона претендувала  як єдиний спадкоємець за законом, оскільки спадкоємців інших черг за законом, заповітом або спадкоємців, які б мали право на обов’язкову спадкову частку, немає. Оформити свої спадкові права нотаріально позивачка на даний час не може через те, що пропустила шестимісячний строк подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки в неї відсутні документи, що підтверджують родинні відносини між нею та померлою.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області виходила з того, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, за таких обставин нотаріус відмовляє особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання, а не з вимогами про встановлення факту прийняття спадщини.

Крім цього, судова колегія прийшла до висновку, що суд помилково вважав, що  встановлення факту  прийняття спадщини породжує право власності на  спадкове майно  та не залучив до участі в справі  спадкоємця  П. В.В.

За приписом §1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу П.В.В., колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області постановила апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27 березня 2017 року скасувати з ухваленням нового рішення. У позовній заяві М.Л.П. до З.Є.П. про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно відмовлено.     

Пошук процесуальних рішень по даній справі можна здійснити в Єдиному державному реєстрі судових рішень за номером: 495/776/17

За повідомленням прес-служби суду