Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

ОТРИМАТИ СПАДЩИНУ І НЕ СТАТИ ВОРОГОМ РІДНІЙ ЛЮДИНІ

23 лютого 2018, 09:38

     Чи існують на світі такі брати та сестри, які ніколи не б´ються і навіть не сваряться?

     Багато років назад я випадково стала слухачем однієї розмови двох жінок. Одна жінка розповідала іншій про те, що хоче народити другу дитину. Інша жінка попереджала: «Подумай про сина. Йому навіщо це? Зайві проблеми зараз, сварки і ворожнеча в майбутньому...»

     Дивно було таке чути. Сама я росла зі старшою сестрою. Звичайно, не обходилося без сварок, але ми завжди любили одне одного і зараз любимо. У чоловіка теж є рідна сестра.

     Лише з часом я все зрозуміла, коли зовсім невипадково на моїх очах почали розгортатися «сімейні війни» за спадщину між братами і сестрами.

     Скільки в світі рідних людей, що стали один одному чужими! Які причини цього явища?

     Одвічна і нескінченна боротьба за розподіл на «твоє» і «моє», за переділ майна…

     Дуже часто причиною розриву родинних відносин стає спадщина, залишена батьками. Не поділили квартиру, будинок, земельну ділянку, автомобіль. Комусь здається, що саме йому дісталася найменша частка, тому вже готується позов проти сестри  або брата. Після суду рідні люди найчастіше розходяться в різні боки. Що чекає колишніх рідних людей після розриву родинних відносин? Біль, виснажливий біль, який роз’їдає душу, скорочує дні і навіть роки нашого життя. Треба бути терпимими один до одного, любити рідних, поки вони живі.

     На перший погляд проста процедура прийняття спадщини приховує в собі безліч «підводних каменів». Знаючи певні юридичні норми щодо спадкування, можна уникнути непорозумінь між спадкоємцями.

     Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. 

     До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

     Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

     1) особисті немайнові права;

     2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

     3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

     4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

     5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 Цивільного кодексу України.

     Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин 

     Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.  У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 Цивільного кодексу України.  Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою

     Не мають права на спадкування:

     -  особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя  (це положення не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом);

     -  особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

     - не мають права на спадкування за законом батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

     - не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;

     - не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду (якщо шлюб визнаний недійсним після смерті одного з подружжя, то за другим із подружжя, який його пережив і не знав та не міг знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер, у майні, яке було набуте ними за час цього шлюбу).

     За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

     Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

     Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 Цивільного кодексу України. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

     Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

     Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

     Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

     Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

     Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

     У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; у другу чергу –  рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; у третю чергу –  рідні дядько та тітка спадкодавця; у четверту – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; у п'яту чергу право –  інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

     Важливо, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

     Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини. Двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

     Якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

     У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

     Декілька порад, які допоможуть уникнути судових тяганин та зберегти мир і спокій у родині:

  1. Від «дарованого коня» не відмовляйтесь.

     Всі спадкоємці повинні заявляти про свої права на спадщину. Процедура складна і довга, але... Люди часто страждають від своєї ліні та довірливості.  

     На практиці буває таке, що один із спадкоємців запропонував іншим відмовитися від спадщини на його користь та пообіцяв, що після продажу нерухомості гроші будуть поділені порівну між спадкоємцями. Всі відмовилися від спадщини, а той один, що оформив на себе нерухомість, так і не віддав іншим гроші.

     В даному випадку в суді захистити свої права буде майже неможливо, оскільки відмова від  прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

     Якщо всі спадкоємці заявлять свої права на спадщину, то майно поділиться порівну.

  1. «Довіряй, але перевіряй».

     Уважно та з обережністю складайте довіреність на повірених, в тому числі і родичів, визначайте коло їх повноважень, навіть якщо це ваші близькі родичі.

     У практиці був випадок, коли один спадкоємець надав довіреність брату для оформлення спадкових прав, а останній всю спадщину оформив тільки на себе.

     Як правильно розпорядитися майном, не образивши нікого із спадкоємців? Що робити, щоб між рідними людьми не виникло розбрату?

     Порада: краще батькам ще за життя упорядкувати процедуру спадкування і позбавити своїх дітей від поділу спадщини, тому ще при житті слід скласти заповіт (особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті). Грамотно складений заповіт може стати запорукою справедливого розподілу майна і, при необхідності, виконання спадкоємцями певних умов та зобов’язань.

     Лайки, сварки, колотнечі  ведуть до духовного зубожіння, роз’єднаності та руйнування людини, родини, цілої країни. Кожен із нас повинен задуматися, чи робиться людина щасливішою від того, що зіпсувала і зробила нестерпним життя своїх близьких. Головне для нас усіх – не перетворитися на Кайдашів, а бути людьми чуйними, люблячими, терплячими, здатними на прощення і глибину почуттів.

 

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області                                                                                     Ю.Ф. Карпінська