12 серпня 2022 року Урядом схвалено Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та затверджено операційний план з її реалізації на 2022–2024 роки”.

Державна стратегія забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року – комплексний стратегічний документ, який визначає пріоритетні напрями консолідованих дій центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, суб’єктів господарювання для зменшення гендерної нерівності в усіх сферах життєдіяльності суспільства.

Гендерна рівність – принцип, визнаний світом. Він реалізується в багатьох сферах суспільного життя. Не є виключенням й сфера соціально-трудових відносин.

В наш час рівність прав жінок та чоловіків гарантується принципами права – загальними та спеціальними, які знайшли своє відображення як в міжнародних правових актах, так і національних.

З міжнародних правових актів, зокрема, варто згадати такі як:

• Статут ООН;
• Статут Міжнародного суду;
• Загальну декларацію з прав людини;
• Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок;
• Стратегію гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки тощо.

З національних правових актів: 

• Конституція України;
• Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»;
• Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»,
• Указ Президента України «Про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» від 30.09.2019 № 722;
• Указ Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року «Про Стратегію людського розвитку»» від 14.05.2021 № 225.

Україна як демократична правова держава проголошує пріоритет прав людини, закріпивши в Основному Законі країни гарантії дотримання прав і свобод людини на принципах рівності і недискримінації.

Стаття 3 Конституції України закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 24 Конституції України закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Частина третя цієї статті безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок та чоловіків забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо. Окрім цієї норми, ґендерної рівності стосуються статті 21, 51 Конституції України.

Утім, зазначимо, що регулювання гендерної рівності вказаними актами не обмежується. Коли мова йде про трудові відносини, то принципи рівності прав жінок та чоловіків закладені в Кодексі законів України про працю (далі КЗпП України), інших законах України та низці підзаконних актів, що регулюють трудові правовідносини.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 29.01.2020 № 56 затверджено Методичні рекомендації щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах (далі – Рекомендації).

Рекомендації можуть бути використаними суб’єктами сторін соціального діалогу під час укладання колективних договорів для створення умов праці, в яких жінки та чоловіки можуть вести трудову діяльність на рівній основі.

Гендерна рівність у сфері трудових відносин нині є актуальною і включає такі принципи: рівність можливостей і однакове ставлення до чоловіків і жінок у сфері зайнятості; рівну оплату праці рівної цінності; поліпшення балансу між роботою і сім’єю для працівників; рівні підходи для пропозицій у разі зайняття вакантних посад.

Таким чином, навіть попри війну Україна продовжує виконувати свої зобов'язання перед світовою спільнотою, і питання гендерної рівності у суспільно-трудових відносинах не стали виключенням.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції