Бердичівський міськрайонний суд визнав винним  громадянина К. у скоєнні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене особами, зазначеними частинах першій або другій ст.407 КК України).

В судовому засіданні було встановлено, що 6 квітня 2018 року о 08:00 громадянин К., будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з особистих мотивів, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у порушення вимог статей 4, 65, 68 Конституції України, статей 1,17 Закону України «Про оборону України», статей 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» без дозволу командування та поважних причин не з'явився вчасно на службу до військової частини, після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби, до 20 березня 2019 року.

За час своєї відсутності обов'язки за посадою громадянин К. не виконував, командуванню частини про своє місцезнаходження та причини відсутності не доповідав, відповідні документи, що підтверджують законність та поважність причин його відсутності, не надав.

А 20 березня 2019 року К., усвідомивши протиправність своїх дій щодо незаконної відсутності на військовій службі, добровільно з'явився до військової прокуратури Київського гарнізону, де заявив про себе та вчинений ним злочин.

В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повність.

Отже, оцінивши всі докази, враховуючи, що обвинувачений  після скоєння злочинних дій самостійно добровільно з’явився до правоохоронних органів, сприявши розкриттю злочину, особу обвинуваченого, який є молодим за віком, не є суспільно небезпечним, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав повністю, приймаючи до уваги мотиви скоєння злочину, суд не вважає, що призначення покарання з реальним його відбуванням сприятиме досягненню мети покарання і тому відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

К. визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого частиною четвертою статті 407 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки. На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнено К. від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року 3 (трьох) місяців іспитового строку, якщо він протягом визначеного судом строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Також його зобов’язано періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга.

З повним текстом рішення можна буде ознайомитися на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

За повідомленням прес-служби суду